Psalms 50
1 A Psalme of Asaph. The God of Gods, euen the Lord hath spoken and called the earth from the rising vp of the sunne vnto the going downe thereof.
Псалом Асафів.
2 Out of Zion, which is the perfection of beautie, hath God shined.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Our God shall come and shall not keepe silence: a fire shall deuoure before him, and a mightie tempest shall be mooued round about him.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Hee shall call the heauen aboue, and the earth to iudge his people.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Gather my Saints together vnto me, those that make a couenant with me with sacrifice.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 And the heauens shall declare his righteousnes: for God is iudge himselfe. (Selah)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Heare, O my people, and I wil speake: heare, O Israel, and I wil testifie vnto thee: for I am God, euen thy God.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 I wil not reproue thee for thy sacrifices, or thy burnt offerings, that haue not bene continually before me.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I will take no bullocke out of thine house, nor goates out of thy foldes.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For all the beastes of the forest are mine, and the beastes on a thousand mountaines.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I knowe all the foules on the mountaines: and the wilde beastes of the fielde are mine.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I bee hungry, I will not tell thee: for the world is mine, and all that therein is.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Will I eate the flesh of bulles? or drinke the blood of goates?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Offer vnto God praise, and pay thy vowes vnto the most High,
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 And call vpon me in the day of trouble: so will I deliuer thee, and thou shalt glorifie me.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 But vnto the wicked said God, What hast thou to doe to declare mine ordinances, that thou shouldest take my couenant in thy mouth,
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Seeing thou hatest to bee reformed, and hast cast my wordes behinde thee?
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 For when thou seest a thiefe, thou runnest with him, and thou art partaker with the adulterers.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Thou giuest thy mouth to euill, and with thy tongue thou forgest deceit.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Thou sittest, and speakest against thy brother, and slanderest thy mothers sonne.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 These things hast thou done, and I held my tongue: therefore thou thoughtest that I was like thee: but I will reproue thee, and set them in order before thee.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Oh cosider this, ye that forget God, least I teare you in pieces, and there be none that can deliuer you.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 He that offereth praise, shall glorifie mee: and to him, that disposeth his way aright, will I shew the saluation of God.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
