Psalms 147
1 Praise ye the Lord, for it is good to sing vnto our God: for it is a pleasant thing, and praise is comely.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 The Lord doth builde vp Ierusalem, and gather together the dispersed of Israel.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 He healeth those that are broken in heart, and bindeth vp their sores.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 He counteth the nomber of the starres, and calleth them all by their names.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Great is our Lord, and great is his power: his wisdome is infinite.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 The Lord relieueth the meeke, and abaseth the wicked to the ground.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Sing vnto the Lord with prayse: sing vpon the harpe vnto our God,
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Which couereth the heauen with cloudes, and prepareth raine for the earth, and maketh the grasse to growe vpon the mountaines:
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Which giueth to beasts their foode, and to the yong rauens that crie.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 He hath not pleasure in the strength of an horse, neither delighteth he in the legs of man.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 But the Lord deliteth in them that feare him, and attende vpon his mercie.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Prayse the Lord, O Ierusalem: prayse thy God, O Zion.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 For he hath made the barres of thy gates strong, and hath blessed thy children within thee.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 He setteth peace in thy borders, and satisfieth thee with the floure of wheate.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 He sendeth foorth his commandement vpon earth, and his worde runneth very swiftly.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 He giueth snowe like wooll, and scattereth the hoare frost like ashes.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 He casteth foorth his yce like morsels: who can abide the colde thereof?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 He sendeth his worde and melteth them: he causeth his winde to blowe, and the waters flowe.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 He sheweth his word vnto Iaakob, his statutes and his iudgements vnto Israel.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 He hath not dealt so with euery nation, neither haue they knowen his iudgements. Prayse ye the Lord.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
