Psalms 102
1 A prayer of the afflicted, when he shall be in distresse, and pour forth his meditation before the Lord. O Lord, heare my prayer, and let my crye come vnto thee.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Hide not thy face from me in the time of my trouble: incline thine eares vnto me: when I call, make haste to heare me.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For my dayes are consumed like smoke, and my bones are burnt like an herthe.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mine heart is smitten and withereth like grasse, because I forgate to eate my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 For the voyce of my groning my bones doe cleaue to my skinne.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I am like a pelicane of the wildernesse: I am like an owle of the deserts.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I watch and am as a sparrowe alone vpon the house top.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Mine enemies reuile me dayly, and they that rage against me, haue sworne against me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Surely I haue eaten asshes as bread, and mingled my drinke with weeping,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Because of thine indignation and thy wrath: for thou hast heaued me vp, and cast me downe.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My dayes are like a shadowe that fadeth, and I am withered like grasse.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 But thou, O Lord, doest remaine for euer, and thy remembrance from generation to generation.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Thou wilt arise and haue mercy vpon Zion: for the time to haue mercie thereon, for the appointed time is come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For thy seruants delite in the stones thereof, and haue pitie on the dust thereof.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Then the heathen shall feare the Name of the Lord, and all the Kings of the earth thy glory,
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 When the Lord shall build vp Zion, and shall appeare in his glory,
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 And shall turne vnto the prayer of the desolate, and not despise their prayer.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 This shall be written for the generation to come: and the people, which shalbe created, shall prayse the Lord.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For he hath looked downe from the height of his Sanctuarie: out of the heauen did the Lord beholde the earth,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 That he might heare the mourning of the prisoner, and deliuer the children of death:
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 That they may declare the Name of the Lord in Zion, and his prayse in Ierusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 When the people shalbe gathered together, and the kingdomes to serue the Lord.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He abated my strength in the way, and shortened my dayes.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 And I sayd, O my God, take me not away in the middes of my dayes: thy yeeres endure from generation to generation.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Thou hast aforetime layde the foundation of the earth, and the heauens are the worke of thine hands.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They shall perish, but thou shalt endure: euen they all shall waxe olde as doeth a garment: as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 But thou art the same, and thy yeeres shall not fayle.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The children of thy seruants shall continue, and their seede shall stand fast in thy sight.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
