Psalms 10
1 Why standest thou farre off, O Lord, and hidest thee in due time, euen in affliction?
Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
2 The wicked with pride doeth persecute the poore: let them be taken in the craftes that they haue imagined.
Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
3 For the wicked hath made boast of his owne heartes desire, and the couetous blesseth himselfe: he contemneth the Lord.
Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
4 The wicked is so proude that hee seeketh not for God: hee thinketh alwayes, There is no God.
У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
5 His wayes alway prosper: thy iudgements are hie aboue his sight: therefore defieth he all his enemies.
Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
6 He saith in his heart, I shall neuer be moued, nor be in danger.
Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
7 His mouth is full of cursing and deceite and fraude: vnder his tongue is mischiefe and iniquitie.
Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
8 He lieth in waite in the villages: in the secret places doeth hee murder the innocent: his eyes are bent against the poore.
Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
9 He lyeth in waite secretly, euen as a lyon in his denne: he lyeth in waite to spoyle the poore: he doeth spoyle the poore, when he draweth him into his net.
В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
10 He croucheth and boweth: therefore heaps of the poore doe fall by his might.
Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
11 He hath said in his heart, God hath forgotten, he hideth away his face, and will neuer see.
Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
12 Arise, O Lord God: lift vp thine hande: forget not the poore.
Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
13 Wherefore doeth the wicked contemne God? he saith in his heart, Thou wilt not regard.
Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
14 Yet thou hast seene it: for thou beholdest mischiefe and wrong, that thou mayest take it into thine handes: the poore committeth himselfe vnto thee: for thou art the helper of the fatherlesse.
Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
15 Breake thou the arme of the wicked and malicious: searche his wickednes, and thou shalt finde none.
Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
16 The Lord is King for euer and euer: the heathen are destroyed foorth of his land.
Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
17 Lord, thou hast heard the desire of the poore: thou preparest their heart: thou bendest thine eare to them,
Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
18 To iudge the fatherlesse and poore, that earthly man cause to feare no more.
щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
