Proverbs 5
1 My sonne, hearken vnto my wisedome, and incline thine eare vnto my knowledge.
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 That thou maiest regarde counsell, and thy lippes obserue knowledge.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 For the lippes of a strange woman drop as an honie combe, and her mouth is more soft then oyle.
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 But the end of her is bitter as wormewood, and sharpe as a two edged sworde.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 She weigheth not the way of life: her paths are moueable: thou canst not knowe them.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Heare yee me nowe therefore, O children, and depart not from the wordes of my mouth.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Keepe thy way farre from her, and come not neere the doore of her house,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Least thou giue thine honor vnto others, and thy yeeres to the cruell:
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Least the stranger should be silled with thy strength, and thy labours bee in the house of a stranger,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 And thou mourne at thine end, (when thou hast consumed thy flesh and thy bodie)
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 And say, How haue I hated instruction, and mine heart despised correction!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 And haue not obeied the voyce of them that taught mee, nor enclined mine eare to them that instructed me!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 I was almost brought into all euil in ye mids of the Congregation and assemblie.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drinke the water of thy cisterne, and of the riuers out of the middes of thine owne well.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Let thy fountaines flow foorth, and the riuers of waters in the streetes.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 But let them bee thine, euen thine onely, and not the strangers with thee.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Let thy fountaine be blessed, and reioyce with the wife of thy youth.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Let her be as the louing hinde and pleasant roe: let her brests satisfie thee at all times, and delite in her loue continually.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 For why shouldest thou delite, my sonne, in a strange woman, or embrace the bosome of a stranger?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 For the waies of man are before the eyes of the Lord, and he pondereth all his pathes.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 His owne iniquities shall take the wicked himselfe, and he shall be holden with the cordes of his owne sinne.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Hee shall die for fault of instruction, and shall goe astray through his great follie.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
