Proverbs 19
1 Better is the poore that walketh in his vprightnes, then he that abuseth his lips, and is a foole.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 For without knowledge the minde is not good, and he that hasteth with his feete, sinneth.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 The foolishnesse of a man peruerteth his way, and his heart freateth against the Lord.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Riches gather many friends: but the poore is separated from his neighbour.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 A false witnes shall not be vnpunished: and he that speaketh lyes, shall not escape.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Many reuerence the face of the prince, and euery man is friend to him that giueth giftes.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 All the brethren of the poore doe hate him: howe much more will his friends depart farre from him? though hee be instant with wordes, yet they will not.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 He that possesseth vnderstanding, loueth his owne soule, and keepeth wisdome to finde goodnesse.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 A false witnes shall not be vnpunished: and he that speaketh lyes, shall perish.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Pleasure is not comely for a foole, much lesse for a seruant to haue rule ouer princes.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 The discretion of man deferreth his anger: and his glory is to passe by an offence.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 The Kings wrath is like the roaring of a lyon: but his fauour is like the dewe vpon ye grasse.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 A foolish sonne is the calamitie of his father, and the contentions of a wife are like a continuall dropping.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 House and riches are the inheritance of the fathers: but a prudent wife commeth of the Lord.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Slouthfulnes causeth to fall asleepe, and a deceitfull person shall be affamished.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 He that keepeth the commandement, keepeth his owne soule: but hee that despiseth his wayes, shall dye.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 He that hath mercy vpon the poore, lendeth vnto the Lord: and the Lord will recompense him that which he hath giuen.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Chasten thy sonne while there is hope, and let not thy soule spare for his murmuring.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 A man of much anger shall suffer punishment: and though thou deliuer him, yet wil his anger come againe.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Heare counsell and receiue instruction, that thou mayest be wise in thy latter ende.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Many deuises are in a mans heart: but the counsell of the Lord shall stand.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 That that is to be desired of a man, is his goodnes, and a poore man is better then a lyer.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 The feare of the Lord leadeth to life: and he that is filled therewith, shall continue, and shall not be visited with euill.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 The slouthfull hideth his hand in his bosome, and wil not put it to his mouth againe.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Smite a scorner, and the foolish wil beware: and reproue the prudent, and he wil vnderstand knowledge.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 He that destroyeth his father, or chaseth away his mother, is a lewde and shamefull childe.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 My sonne, heare no more the instruction, that causeth to erre from ye words of knowledge.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 A wicked witnes mocketh at iudgement, and the mouth of ye wicked swalloweth vp iniquitie.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 But iudgements are prepared for the scorners, and stripes for the backe of the fooles.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
