Proverbs 18
1 For the desire thereof hee will separate himselfe to seeke it, and occupie himselfe in all wisdome.
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 A foole hath no delite in vnderstanding: but that his heart may be discouered.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 When the wicked commeth, then commeth contempt, and with the vile man reproch.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
4 The words of a mans mouth are like deepe waters, and the welspring of wisdome is like a flowing riuer.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
5 It is not good to accept the person of the wicked, to cause ye righteous to fall in iudgement.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 A fooles lips come with strife, and his mouth calleth for stripes.
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
7 A fooles mouth is his owne destruction, and his lips are a snare for his soule.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
8 The wordes of a tale bearer are as flatterings, and they goe downe into the bowels of the belly.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
9 He also that is slouthfull in his worke, is euen the brother of him that is a great waster.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
10 The Name of the Lord is a strong tower: the righteous runneth vnto it, and is exalted.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 The rich mans riches are his strong citie: and as an hie wall in his imagination.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Before destruction the heart of a man is hautie, and before glory goeth lowlines.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
13 He that answereth a matter before hee heare it, it is folly and shame vnto him.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
14 The spirit of a man will susteine his infirmitie: but a wounded spirit who can beare it?
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
15 A wise heart getteth knowledge, and the eare of the wise seeketh learning.
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
16 A mans gift enlargeth him, and leadeth him before great men.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
17 He that is first in his owne cause, is iust: then commeth his neighbour, and maketh inquirie of him.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
18 The lot causeth contentions to cease, and maketh a partition among the mightie.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
19 A brother offended is harder to winne then a strong citie, and their contentions are like the barre of a palace.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
20 With the fruite of a mans mouth shall his belly be satisfied, and with the increase of his lips shall he be filled.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
21 Death and life are in the power of ye tongue, and they that loue it, shall eate the fruite thereof.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 He that findeth a wife, findeth a good thing, and receiueth fauour of the Lord.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
23 The poore speaketh with prayers: but the rich answereth roughly.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
24 A man that hath friends, ought to shew him selfe friendly: for a friend is neerer then a brother.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
