Proverbs 16
1 The preparations of the heart are in man: but the answere of the tongue is of the Lord.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 All the wayes of a man are cleane in his owne eyes: but the Lord pondereth the spirits.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Commit thy workes vnto the Lord, and thy thoughts shalbe directed.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 The Lord hath made all things for his owne sake: yea, euen the wicked for the day of euill.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 All that are proude in heart, are an abomination to the Lord: though hand ioyne in hand, he shall not be vnpunished.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 By mercy and trueth iniquitie shalbe forgiuen, and by the feare of the Lord they depart from euill.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 When the wayes of a man please the Lord, he will make also his enemies at peace with him.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Better is a litle with righteousnesse, then great reuenues without equitie.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 The heart of man purposeth his way: but the Lord doeth direct his steppes.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 A diuine sentence shalbe in the lips of the King: his mouth shall not transgresse in iudgement.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 A true weight and balance are of the Lord: all the weightes of the bagge are his worke.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 It is an abomination to Kings to commit wickednes: for the throne is stablished by iustice.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Righteous lips are the delite of Kings, and the King loueth him that speaketh right things.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 The wrath of a King is as messengers of death: but a wise man will pacifie it.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 In the light of the Kings coutenance is life: and his fauour is as a cloude of the latter raine.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Howe much better is it to get wisedome then golde? and to get vnderstanding, is more to be desired then siluer.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 The pathe of the righteous is to decline from euil, and hee keepeth his soule, that keepeth his way.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Pride goeth before destruction, and an high minde before the fall.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Better it is to be of humble minde with the lowly, then to deuide the spoyles with the proude.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 He that is wise in his busines, shall finde good: and he that trusteth in the Lord, he is blessed.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 The wise in heart shall bee called prudent: and the sweetenesse of the lippes shall increase doctrine.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Vnderstading is welspring of life vnto them that haue it: and the instruction of fooles is folly.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 The heart of the wise guideth his mouth wisely, and addeth doctrine to his lippes.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Faire wordes are as an hony combe, sweetenesse to the soule, and health to the bones.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 There is a way that seemeth right vnto man: but the issue thereof are the wayes of death.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 The person that traueileth, traueileth for himselfe: for his mouth craueth it of him.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 A wicked man diggeth vp euill, and in his lippes is like burning fire.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 A frowarde person soweth strife: and a tale teller maketh diuision among princes.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 A wicked man deceiueth his neighbour, and leadeth him into the way that is not good.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 He shutteth his eyes to deuise wickednes: he moueth his lippes, and bringeth euil to passe.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Age is a crowne of glory, when it is founde in the way of righteousnes.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 He that is slowe vnto anger, is better then the mightie man: and hee that ruleth his owne minde, is better then he that winneth a citie.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 The lot is cast into the lap: but the whole disposition thereof is of the Lord.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
