Proverbs 14
1 A wise woman buildeth her house: but the foolish destroyeth it with her owne handes.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 He that walketh in his righteousnes, feareth the Lord: but he that is lewde in his wayes, despiseth him.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 In the mouth of the foolish is the rod of pride: but the lippes of the wise preserue them.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Where none oxen are, there the cribbe is emptie: but much increase cometh by the strength of the oxe.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 A faithfull witnes will not lye: but a false record will speake lyes.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 A scorner seeketh wisdome, and findeth it not: but knowledge is easie to him that will vnderstande.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Depart from the foolish man, when thou perceiuest not in him the lippes of knowledge.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 The wisdome of ye prudent is to vnderstand his way: but the foolishnes of the fooles is deceite.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 The foole maketh a mocke of sinne: but among the righteous there is fauour.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 The heart knoweth the bitternes of his soule, and the stranger shall not medle with his ioy.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 The house of the wicked shalbe destroyed: but the tabernacle of the righteous shall florish.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 There is a way that seemeth right to a man: but the issues thereof are the wayes of death.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Euen in laughing the heart is sorowful, and the ende of that mirth is heauinesse.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 The heart that declineth, shall be saciate with his owne wayes: but a good man shall depart from him.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 The foolish will beleeue euery thing: but the prudent will consider his steppes.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 A wise man feareth, and departeth from euill: but a foole rageth, and is carelesse.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 He that is hastie to anger, committeth follie, and a busie body is hated.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 The foolish do inherite follie: but the prudent are crowned with knowledge.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 The euill shall bowe before the good, and the wicked at the gates of the righteous.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 The poore is hated euen of his own neighbour: but the friendes of the rich are many.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 The sinner despiseth his neighbour: but he that hath mercie on the poore, is blessed.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Doe not they erre that imagine euill? but to them that thinke on good things, shalbe mercie and trueth.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 In all labour there is abundance: but the talke of the lippes bringeth onely want.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 The crowne of the wise is their riches, and the follie of fooles is foolishnes.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 A faithfull witnes deliuereth soules: but a deceiuer speaketh lyes.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 In the feare of the Lord is an assured strength, and his children shall haue hope.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 The feare of the Lord is as a welspring of life, to auoyde the snares of death.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 In the multitude of the people is the honour of a King, and for the want of people commeth the destruction of the Prince.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 He that is slowe to wrath, is of great wisdome: but he that is of an hastie minde, exalteth follie.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 A sounde heart is the life of the flesh: but enuie is the rotting of the bones.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 He that oppresseth the poore, reprooueth him that made him: but hee honoureth him, that hath mercie on the poore.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 The wicked shall be cast away for his malice: but the righteous hath hope in his death.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Wisedome resteth in the heart of him that hath vnderstanding, and is knowen in the mids of fooles.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Iustice exalteth a nation, but sinne is a shame to the people.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 The pleasure of a King is in a wise seruant: but his wrath shalbe toward him that is lewde.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
