Matthew 25
1 Then the kingdome of heauen shalbe likened vnto tenne virgins, which tooke their lampes, and went foorth to meete the bridegrome.
Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.
2 And fiue of them were wise, and fiue foolish.
П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.
3 The foolish tooke their lampes, but tooke none oyle with them.
Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.
4 But the wise tooke oyle in their vessels with their lampes.
А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.
5 Nowe while the bridegrome taried long, all slumbred and slept.
А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.
6 And at midnight there was a crie made, Behold, the bridegrome commeth: goe out to meete him.
А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“
7 Then all those virgins arose, and trimmed their lampes.
Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.
8 And the foolish said to the wise, Giue vs of your oyle, for our lampes are out.
Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.
9 But the wise answered, saying, Not so, lest there will not be ynough for vs and you: but goe ye rather to them that sell, and bye for your selues.
Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“.
10 And while they went to bye, the bridegrome came: and they that were readie, went in with him to the wedding, and the gate was shut.
І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́.
11 Afterwards came also the other virgins, saying, Lord, Lord, open to vs.
А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“
12 But he answered, and said, Verely I say vnto you, I knowe you not.
Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“
13 Watch therfore: for ye know neither the day, nor the houre, when the sonne of man will come.
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!
14 For the kingdome of heauen is as a man that going into a strange countrey, called his seruants, and deliuered to them his goods.
Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
15 And vnto one he gaue fiue talents, and to an other two, and to another one, to euery man after his own ability, and straightway went from home.
І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.
16 Then he that had receiued the fiue talents, went and occupied with them, and gained other fiue talents.
А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.
17 Likewise also, he that receiued two, he also gained other two.
Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.
18 But he that receiued that one, went and digged it in the earth, and hid his masters money.
А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого.
19 But after a long season, the master of those seruants came, and reckoned with them.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
20 Then came he that had receiued fiue talents, and brought other fiue talents, saying, Master, thou deliueredst vnto me fiue talents: behold, I haue gained with them other fiue talents.
І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“.
21 Then his master saide vnto him, It is well done good seruant and faithfull, Thou hast bene faithfull in litle, I will make thee ruler ouer much: enter into thy masters ioy.
Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
22 Also he that had receiued two talents, came, and said, Master, thou deliueredst vnto me two talents: behold, I haue gained two other talets more.
Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“.
23 His master saide vnto him, It is well done good seruant, and faithfull, Thou hast bene faithfull in litle, I will make thee ruler ouer much: enter into thy masters ioy.
Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
24 Then he which had receiued the one talent, came, and said, Master, I knewe that thou wast an hard man, which reapest where thou sowedst not, and gatherest where thou strawedst not:
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав.
25 I was therefore afraide, and went, and hid thy talent in the earth: behold, thou hast thine owne.
І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“.
26 And his master answered, and said vnto him, Thou euill seruant, and slouthfull, thou knewest that I reape where I sowed not, and gather where I strawed not.
І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав?
27 Thou oughtest therefore to haue put my money to ye exchangers, and then at my comming should I haue receiued mine owne with vantage.
Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє.
28 Take therefore the talent from him, and giue it vnto him which hath tenne talents.
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має.
29 For vnto euery man that hath, it shall be giuen, and he shall haue abundance, and from him that hath not, euen that he hath, shalbe taken away.
Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
30 Cast therefore that vnprofitable seruant into vtter darkenes: there shalbe weeping and gnasshing of teeth.
А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!
31 And when the Sonne of man commeth in his glory, and all the holy Angels with him, then shall he sit vpon the throne of his glorie,
Коли ж при́йде Син Лю́дський у славі Своїй, і всі анголи́ з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 And before him shalbe gathered all nations, and he shall seperate them one from another, as a shepheard separateth the sheepe from ye goates.
І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів.
33 And he shall set the sheepe on his right hand, and the goates on the left.
І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч.
34 Then shall ye king say to them on his right hand, Come ye blessed of my father: take the inheritance of the kingdome prepared for you from the foundation of the world.
Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу.
35 For I was an hungred, and ye gaue me meate: I thirsted, and ye gaue me drinke: I was a stranger, and ye tooke me in vnto you.
Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви.
36 I was naked, and ye clothed me: I was sicke, and ye visited me: I was in prison, and ye came vnto me.
Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“.
37 Then shall the righteous answere him, saying, Lord, when sawe we thee an hungred, and fed thee? or a thirst, and gaue thee drinke?
Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?
38 And when sawe we thee a stranger, and tooke thee in vnto vs? or naked, and clothed thee?
Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли?
39 Or when sawe we thee sicke, or in prison, and came vnto thee?
Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“
40 And the King shall answere, and say vnto them, Verely I say vnto you, in as much as ye haue done it vnto one of the least of these my brethre, ye haue done it to me.
Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“.
41 Then shall he say vnto them on ye left hand, Depart from me ye cursed, into euerlasting fire, which is prepared for the deuill and his angels. (aiōnios g166)
Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний. (aiōnios g166)
42 For I was an hungred, and ye gaue me no meate: I thirsted, and ye gaue me no drinke:
Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене,
43 I was a stranger, and ye tooke me not in vnto you: I was naked, and ye clothed me not: sicke, and in prison, and ye visited me not.
мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“.
44 Then shall they also answere him, saying, Lord, when sawe we thee an hungred, or a thirst, or a stranger, or naked, or sicke, or in prison, and did not minister vnto thee?
Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“
45 Then shall he answere them, and say, Verely I say vnto you, in as much as ye did it not to one of the least of these, ye did it not to me.
Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“
