Matthew 22
1 Then Iesus answered, and spake vnto them againe in parables, saying,
Ісус у відповідь продовжив говорити притчами:
2 The kingdome of heauen is like vnto a certaine King which maried his sonne,
―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.
3 And sent foorth his seruants, to call them that were bidde to the wedding, but they woulde not come.
Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
4 Againe hee sent foorth other seruants, saying. Tell them which are bidden, Beholde, I haue prepared my dinner: mine oxen and my fatlings are killed, and all thinges are readie: come vnto the mariage.
Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»
5 But they made light of it, and went their wayes, one to his farme, and another about his marchandise.
Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.
6 And the remnant tooke his seruants, and intreated them sharpely, and slewe them.
Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.
7 But when the King heard it, he was wroth, and sent foorth his warriers, and destroyed those murtherers, and burnt vp their citie.
Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.
8 Then saide hee to his seruants, Truely the wedding is prepared: but they which were bidden, were not worthy.
І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.
9 Go ye therefore out into the high wayes, and as many as ye finde, bid them to the mariage.
Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».
10 So those seruantes went out into the hie wayes, and gathered together all that euer they found, both good and bad: so the wedding was furnished with ghestes.
Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.
11 Then the King came in, to see the ghestes, and sawe there a man which had not on a wedding garment.
Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.
12 And he sayd vnto him, Friend, how camest thou in hither, and hast not on a wedding garment? And he was speachlesse.
І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.
13 Then sayd the King to the seruants, Binde him hand and foote: take him away, and cast him into vtter darkenes: there shalbe weeping and gnashing of teeth.
Тоді Цар сказав слугам: «Зв’яжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.
14 For many are called, but fewe chosen.
Адже багато покликаних, та мало обраних».
15 Then went the Pharises and tooke counsell how they might tangle him in talke.
Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові.
16 And they sent vnto him their disciples with the Herodians, saying, Master, we knowe that thou art true, and teachest the way of God truely, neither carest for any man: for thou considerest not the person of men.
І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.
17 Tell vs therefore, how thinkest thou? Is it lawfull to giue tribute vnto Cesar, or not?
Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні?
18 But Iesus perceiued their wickednes, and sayd, Why tempt ye me, ye hypocrites?
Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри?
19 Shewe me the tribute money. And they brought him a peny.
Покажіть Мені монету для податку. Вони принесли Йому динарій.
20 And he sayde vnto them, Whose is this image and superscription?
Він сказав їм: ―Чиє це зображення та напис?
21 They sayd vnto him, Cesars. Then sayd he vnto them, Giue therefore to Cesar, the things which are Cesars, and giue vnto God, those things which are Gods.
Вони відповіли: ―Кесаря! Тоді Він сказав їм: ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже!
22 And when they heard it, they marueiled, and left him, and went their way.
Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.
23 The same day the Sadduces came to him (which say that there is no resurrection) and asked him,
Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його:
24 Saying, Master, Moses sayd, If a man die, hauing no children, his brother shall marie his wife by the right of alliance, and raise vp seede vnto his brother.
―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».
25 Nowe there were with vs seuen brethren, and the first maried a wife, and deceased: and hauing none yssue, left his wife vnto his brother.
Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.
26 Likewise also the second, and the third, vnto the seuenth.
Так само другий і третій – аж до сьомого.
27 And last of all the woman died also.
Після всіх померла й жінка.
28 Therefore in the resurrection, whose wife shall she be of the seuen? for all had her.
Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її [за дружину].
29 Then Iesus answered, and sayd vnto them, Ye are deceiued, not knowing the Scriptures, nor the power of God.
Ісус у відповідь сказав їм: ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої.
30 For in the resurrection they neither marie wiues, nor wiues are bestowed in mariage, but are as the Angels of God in heauen.
При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 And concerning the resurrection of the dead, haue ye not read what is spoken vuto you of God, saying,
А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог:
32 I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Iacob? God is not the God of the dead, but of the liuing.
«Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? Він є Богом не мертвих, а живих!
33 And when the multitude heard it, they were astonied at his doctrine.
Почувши це, люди були здивовані Його вченням.
34 But when the Pharises had heard, that he had put the Sadduces to silence, they assembled together.
Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом.
35 And one of them, which was an expounder of the Lawe, asked him a question, tempting him, and saying,
Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи:
36 Master, which is ye great commandement in the Lawe?
―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?
37 Iesus sayd to him, Thou shalt loue the Lord thy God with all thine heart, with all thy soule, and with all thy minde.
Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»
38 This is the first and the great commandement.
Це перша та найбільша заповідь.
39 And the second is like vnto this, Thou shalt loue thy neighbour as thy selfe.
А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».
40 On these two commandements hangeth the whole Lawe, and the Prophets.
На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.
41 While the Pharises were gathered together, Iesus asked them,
Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
42 Saying, What thinke ye of Christ? whose sonne is he? They sayd vnto him, Dauids.
―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів!
43 He sayd vnto them, How then doeth Dauid in spirit call him Lord, saying,
Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:
44 The Lord sayd to my Lord, Sit at my right hand, till I make thine enemies thy footestoole?
«Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
45 If then Dauid call him Lord, howe is he his sonne?
Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
46 And none could answere him a worde, neither durst any from that day foorth aske him any moe questions.
І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.
