Mark 5
1 And they came ouer to the other side of the sea into the countrey of the Gadarens.
Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську.
2 And when he was come out of the shippe, there met him incontinently out of the graues, a man which had an vncleane spirit:
Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому [вийшов] із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.
3 Who had his abiding among the graues, and no man could binde him, no not with chaines:
Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами.
4 Because that when hee was often bounde with fetters and chaines, he plucked the chaines asunder, and brake the fetters in pieces, neither could any man tame him.
Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати.
5 And alwayes both night and day he cryed in the mountaines, and in the graues, and strooke himselfe with stones.
Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.
6 And when he saw Iesus afarre off, he ranne, and worshipped him,
Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому
7 And cryed with a loude voyce, and saide, What haue I to doe with thee, Iesus the Sonne of the most high God? I will that thou sweare to me by God, that thou torment me not.
й голосно промовив: ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8 (For hee saide vnto him, Come out of the man, thou vncleane spirit.)
Бо [Ісус] казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»
9 And he asked him, What is thy name? and hee answered, saying, My name is Legion: for we are many.
[Ісус] запитав його: ―Як тебе звати? Той відповів: ―Моє ім’я Легіон, бо нас багато.
10 And hee prayed him instantly, that hee would not send them away out of the countrey.
І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із [тієї] місцевості.
11 Now there was there in the mountaines a great heard of swine, feeding.
А було там велике стадо свиней, що паслося на горі.
12 And all ye deuils besought him, saying, Send vs into the swine, that we may enter into them.
Демони просили Ісуса: ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.
13 And incontinently Iesus gaue them leaue. Then the vncleane spirites went out, and entred into the swine, and the heard ranne headlong from the high banke into the sea, (and there were about two thousand swine) and they were choked vp in the sea.
[Ісус] дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі [голів], кинулося з кручі в море та втопилося.
14 And the swineheards fled, and told it in the citie, and in the countrey, and they came out to see what it was that was done.
Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді [люди] вийшли подивитися, що сталося.
15 And they came to Iesus, and sawe him that had bene possessed with the deuil, and had the legion, sit both clothed, and in his right minde: and they were afraide.
Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися.
16 And they that saw it, tolde them, what was done to him that was possessed with the deuil, and concerning the swine.
Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней.
17 Then they began to pray him, that hee would depart from their coastes.
Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.
18 And when he was come into the shippe, he that had bene possessed with the deuil, prayed him that he might be with him.
Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою.
19 Howbeit, Iesus would not suffer him, but said vnto him, Goe thy way home to thy friendes, and shewe them what great thinges the Lord hath done vnto thee, and howe hee hath had compassion on thee.
Але [Ісус] не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою».
20 So he departed, and began to publish in Decapolis, what great things Iesus had done vnto him: and all men did marueile.
Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.
21 And when Iesus was come ouer againe by ship vnto the other side, a great multitude gathered together to him, and he was neere vnto the sea.
Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря.
22 And beholde, there came one of the rulers of the Synagogue, whose name was Iairus: and when he sawe him, he fell downe at his feete,
І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг,
23 And besought him instantly, saying, My litle daughter lyeth at point of death: I pray thee that thou wouldest come and lay thine hands on her, that she may be healed, and liue.
благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила».
24 Then hee went with him, and a great multitude folowed him, and thronged him.
[Ісус] пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.
25 (And there was a certaine woman, which was diseased with an issue of blood twelue yeeres,
І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу.
26 And had suffred many things of many physicions, and had spent all that she had, and it auailed her nothing, but she became much worse.
Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше.
27 When she had heard of Iesus, shee came in the preasse behinde, and touched his garment.
Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі.
28 For she said, If I may but touch his clothes, I shalbe whole.
Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!»
29 And straightway the course of her blood was dried vp, and she felt in her body, that she was healed of that plague.
І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.
30 And immediatly when Iesus did knowe in himselfe the vertue that went out of him, he turned him round about in the preasse, and said, Who hath touched my clothes?
А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав: ―Хто доторкнувся до Мого одягу?
31 And his disciples said vnto him, Thou seest the multitude throng thee, and sayest thou, Who did touche me?
Учні сказали Йому: ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»
32 And he looked round about, to see her that had done that.
Але [Ісус] озирався, щоб побачити, хто це зробив.
33 And the woman feared and trembled: for she knewe what was done in her, and shee came and fell downe before him, and tolde him the whole trueth.
Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду.
34 And hee saide to her, Daughter, thy faith hath made thee whole: go in peace, and be whole of thy plague.)
[Ісус] же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».
35 While hee yet spake, there came from the same ruler of the Synagogues house certaine which said, Thy daughter is dead: why diseasest thou the Master any further?
Коли Він ще говорив, прийшли з [дому] керівника синагоги та сказали: ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?
36 Assoone as Iesus heard that word spoken, he said vnto the ruler of the Synagogue, Be not afraide: onely beleeue.
Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги: ―Не бійся, тільки віруй.
37 And he suffered no man to follow him saue Peter and Iames, and Iohn the brother of Iames.
І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
38 So hee came vnto the house of the ruler of the Synagogue, and sawe the tumult, and them that wept and wailed greatly.
Коли прийшли в дім керівника синагоги, то [Ісус] побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили.
39 And he went in, and said vnto them, Why make ye this trouble, and weepe? the childe is not dead, but sleepeth.
Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить».
40 And they laught him to scorne: but hee put them all out, and tooke the father, and the mother of the childe, and them that were with him, and entred in where the childe lay,
Але вони почали глузувати з Нього. [Ісус] же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина.
41 And tooke the childe by the hand, and saide vnto her, Talitha cumi, which is by interpretation, Mayden, I say vnto thee, arise.
Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»).
42 And straightway the mayden arose, and walked: for shee was of the age of twelue yeeres, and they were astonied out of measure.
Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива.
43 And he charged them straitly that no man should knowe of it, and commanded to giue her meate.
[Ісус] суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.
