Lamentations 5
1 Remember, O Lord, what is come vpon vs: consider, and behold our reproche.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Our inheritance is turned to the strangers, our houses to the aliants.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 We are fatherles, euen without father, and our mothers are as widowes.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Wee haue drunke our water for money, and our wood is solde vnto vs.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Our neckes are vnder persecution: we are wearie, and haue no rest.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 We haue giuen our handes to the Egyptians, and to Asshur, to be satisfied with bread.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Our fathers haue sinned, and are not, and we haue borne their iniquities.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Seruants haue ruled ouer vs, none would deliuer vs out of their hands.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Wee gate our bread with the perill of our liues, because of the sword of the wildernesse.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Our skinne was blacke like as an ouen because of the terrible famine.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 They defiled the women in Zion, and the maydes in the cities of Iudah.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 The princes are hanged vp by their hande: the faces of the elders were not had in honour.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 They tooke the yong men to grinde, and the children fell vnder the wood.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 The Elders haue ceased from the gate and the yong men from their songs.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 The ioy of our heart is gone, our daunce is turned into mourning.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 The crowne of our head is fallen: wo nowe vnto vs, that we haue sinned.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Therefore our heart is heauy for these things, our eyes are dimme,
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 Because of the mountaine of Zion which is desolate: the foxes runne vpon it.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 But thou, O Lord, remainest for euer: thy throne is from generation to generation.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Wherefore doest thou forget vs for euer, and forsake vs so long time?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Turne thou vs vnto thee, O Lord, and we shalbe turned: renue our dayes as of olde.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 But thou hast vtterly reiected vs: thou art exceedingly angry against vs.
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
