John 12
1 Then Iesus, sixe dayes before the Passeouer, came to Bethania, where Lazarus was, who died, whom he had raised from the dead.
Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2 There they made him a supper, and Martha serued: but Lazarus was one of them that sate at the table with him.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3 Then tooke Mary a pound of oyntment of Spikenarde very costly, and anoynted Iesus feete, and wiped his feete with her heare, and the house was filled with the sauour of the oyntment.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4 Then said one of his disciples, euen Iudas Iscariot Simons sonne, which should betray him:
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5 Why was not this oyntment sold for three hundreth pence, and giuen to the poore?
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6 Nowe he said this, not that he cared for the poore, but because hee was a theefe, and had the bagge, and bare that which was giuen.
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7 Then said Iesus, Let her alone: against the day of my burying she kept it.
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8 For the poore alwayes yee haue with you, but me ye shall not haue alwayes.
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9 Then much people of the Iewes knewe that hee was there: and they came, not for Iesus sake onely, but that they might see Lazarus also, whome he had raysed from the dead.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10 The hie Priestes therefore consulted, that they might put Lazarus to death also,
Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11 Because that for his sake many of the Iewes went away, and beleeued in Iesus.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12 On the morowe a great multitude that were come to the feast, when they heard that Iesus should come to Hierusalem,
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13 Tooke branches of palme trees, and went foorth to meete him, and cried, Hosanna, Blessed is the King of Israel that commeth in the Name of the Lord.
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14 And Iesus found a yong asse, and sate thereon, as it is written,
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15 Feare not, daughter of Sion: behold, thy King commeth sitting on an asses colte.
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16 But his disciples vnderstoode not these thinges at the first: but when Iesus was glorified, then remembred they, that these thinges were written of him, and that they had done these things vnto him.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17 The people therefore that was with him, bare witnesse that hee called Lazarus out of the graue, and raised him from the dead.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18 Therefore mette him the people also, because they heard that he had done this miracle.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19 And the Pharises said among themselues, Perceiue ye howe ye preuaile nothing? Beholde, the worlde goeth after him.
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20 Nowe there were certaine Greekes among them that came vp to worship at the feast.
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21 And they came to Philippe, which was of Bethsaida in Galile, and desired him, saying, Syr, we would see that Iesus.
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22 Philippe came and tolde Andrew: and againe Andrew and Philippe tolde Iesus.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23 And Iesus answered them, saying, The houre is come, that the Sonne of man must bee glorified.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24 Verely, verely I say vnto you, Except the wheate corne fall into the grounde and die, it bideth alone: but if it die, it bringeth foorth much fruite.
Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25 He that loueth his life, shall lose it, and he that hateth his life in this world, shall keepe it vnto life eternall. (aiōnios g166)
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. (aiōnios g166)
26 If any man serue me, let him follow me: for where I am, there shall also my seruant be: and if any man serue me, him will my Father honour.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27 Now is my soule troubled: and what shall I say? Father, saue me from this houre: but therefore came I vnto this houre.
Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28 Father, glorifie thy Name. Then came there a voyce from heauen, saying, I haue both glorified it, and will glorifie it againe.
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29 Then saide the people that stoode by, and heard, that it was a thunder: other said, An Angel spake to him.
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30 Iesus answered, and said, This voyce came not because of me, but for your sakes.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31 Now is the iudgement of this world: nowe shall the prince of this world be cast out.
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32 And I, if I were lift vp from the earth, will drawe all men vnto me.
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33 Nowe this sayd he, signifying what death he should die.
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34 The people answered him, We haue heard out of the Law, that that Christ bideth for euer: and howe sayest thou, that that Sonne of man must be lift vp? Who is that Sonne of man? (aiōn g165)
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий? (aiōn g165)
35 Then Iesus sayd vnto them, Yet a litle while is the light with you: walke while ye haue that light, lest the darkenes come vpon you: for hee that walketh in the darke, knoweth not whither he goeth.
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 While ye haue that light, beleeue in that light, that ye may be the children of the light. These things spake Iesus, and departed, and hid himselfe from them.
Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37 And though he had done so many miracles before them, yet beleeued they not on him,
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38 That the saying of Esaias the Prophete might be fulfilled, that he sayd, Lord, who beleeued our report? and to whome is the arme of the Lord reueiled?
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39 Therefore could they not beleeue, because that Esaias saith againe,
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40 He hath blinded their eyes, and hardened their heart, that they shoulde not see with their eyes, nor vnderstand with their heart, and should be conuerted, and I should heale them.
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41 These things sayd Esaias when he sawe his glory, and spake of him.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42 Neuertheles, euen among the chiefe rulers, many beleeued in him: but because of the Pharises they did not confesse him, least they should be cast out of the Synagogue.
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43 For they loued the prayse of men, more then the prayse of God.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44 And Iesus cryed, and sayd, He that beleeueth in me, beleeueth not in me, but in him that sent me.
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45 And he that seeth me, seeth him that sent me.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46 I am come a light into the world, that whosoeuer beleeueth in me, should not abide in darkenes.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47 And if any man heare my wordes, and beleeue not, I iudge him not: for I came not to iudge the world, but to saue the world.
І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48 He that refuseth me, and receiueth not my wordes, hath one that iudgeth him: the worde that I haue spoken, it shall iudge him in the last day.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49 For I haue not spoken of my selfe: but the Father which sent me, hee gaue me a commandement what I should say, and what I should speake.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
