John 11
1 And a certaine man was sicke, named Lazarus of Bethania, the towne of Marie, and her sister Martha.
Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
2 (And it was that Mary which anointed the Lord with oyntment, and wiped his feete with her heare, whose brother Lazarus was sicke.)
А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
3 Therefore his sisters sent vnto him, saying, Lord, beholde, he whome thou louest, is sicke.
Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
4 When Iesus heard it, he saide, This sickenes is not vnto death, but for the glorie of God, that the Sonne of God might be glorified thereby.
Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
5 Nowe Iesus loued Martha and her sister, and Lazarus.
А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
6 And after he had heard that he was sicke, yet abode hee two dayes still in the same place where he was.
А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
7 Then after that, said he to his disciples, Let vs goe into Iudea againe.
Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
8 The disciples saide vnto him, Master, the Iewes lately sought to stone thee, and doest thou goe thither againe?
Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
9 Iesus answered, Are there not twelue houres in the day? If a man walke in the day, hee stumbleth not, because he seeth the light of this world.
Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
10 But if a man walke in the night, hee stumbleth, because there is no light in him.
А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
11 These things spake he, and after, he said vnto them, Our friend Lazarus sleepeth: but I goe to wake him vp.
Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
12 Then said his disciples, Lord, if he sleepe, he shalbe safe.
А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
13 Howbeit, Iesus spake of his death: but they thought that he had spoken of the naturall sleepe.
Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
14 Then saide Iesus vnto them plainely, Lazarus is dead.
Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.
15 And I am glad for your sakes, that I was not there, that ye may beleeue: but let vs go vnto him.
І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
16 Then saide Thomas (which is called Didymus) vnto his felow disciples, Let vs also goe, that we may die with him.
Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
17 Then came Iesus, and found that he had lien in the graue foure dayes alreadie.
Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
18 (Nowe Bethania was neere vnto Hierusalem, about fifteene furlongs off.)
А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
19 And many of ye Iewes were come to Martha and Marie to comfort them for their brother.
І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
20 Then Martha, when shee heard that Iesus was comming, went to meete him: but Mary sate still in the house.
Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
21 Then said Martha vnto Iesus, Lord, if thou hadst bene here, my brother had not bene dead.
І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
22 But now I know also, that whatsoeuer thou askest of God, God will giue it thee.
Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
23 Iesus said vnto her, Thy brother shall rise againe.
Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“
24 Martha said vnto him, I know that he shall rise againe in the resurrection at the last day.
Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
25 Iesus saide vnto her, I am the resurrection and the life: he that beleeueth in me, though he were dead, yet shall he liue.
Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ (aiōn g165)
27 She said vnto him, Yea, Lord, I beleeue that thou art that Christ that Sonne of God, which should come into the world.
Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
28 And when she had so saide, she went her way, and called Mary her sister secretly, saying, The Master is come, and calleth for thee.
І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
29 And when she heard it, shee arose quickly, and came vnto him.
А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
30 For Iesus was not yet come into the towne, but was in the place where Martha met him.
А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
31 The Iewes then which were with her in the house, and comforted her, when they sawe Marie, that she rose vp hastily, and went out, folowed her, saying, She goeth vnto the graue, to weepe there.
Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
32 Then when Mary was come where Iesus was, and sawe him, she fell downe at his feete, saying vnto him, Lord, if thou haddest bene here, my brother had not bene dead.
Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
33 When Iesus therefore saw her weepe, and the Iewes also weepe which came with her, hee groned in the spirit, and was troubled in himselfe,
А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
34 And saide, Where haue ye layde him? They said vnto him, Lord, come and see.
і сказав: „Де його ви поклали?“Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
35 And Iesus wept.
I заплакав Ісус.
36 Then saide the Iewes, Beholde, how he loued him.
А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“
37 And some of them saide, Coulde not he, which opened the eyes of the blinde, haue made also, that this man should not haue died?
А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
38 Iesus therefore againe groned in himselfe, and came to the graue. And it was a caue, and a stone was layde vpon it.
Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
39 Iesus saide, Take ye away the stone. Martha the sister of him that was dead, said vnto him, Lord, he stinketh alreadie: for he hath bene dead foure dayes.
Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
40 Iesus saide vnto her, Saide I not vnto thee, that if thou diddest beleeue, thou shouldest see the glorie of God?
Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
41 Then they tooke away the stone from the place where the dead was layde. And Iesus lift vp his eyes, and saide, Father, I thanke thee, because thou hast heard me.
І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
42 I knowe that thou hearest me alwayes, but because of the people that stand by, I said it, that they may beleeue, that thou hast sent me.
Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
43 As hee had spoken these things, hee cried with a loude voyce, Lazarus, come foorth.
І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
44 Then he that was dead, came forth, bound hande and foote with bandes, and his face was bound with a napkin. Iesus said vnto them, Loose him, and let him goe.
І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
45 Then many of the Iewes, which came to Mary, and had seene the thinges, which Iesus did, beleeued in him.
І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
46 But some of them went their way to the Pharises, and told them what things Iesus had done.
А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
47 Then gathered the hie Priests, and the Pharises a councill, and said, What shall we doe? For this man doeth many miracles.
Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
48 If we let him thus alone, all men will beleeue in him, and the Romanes will come and take away both our place, and the nation.
Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
49 Then one of them named Caiaphas, which was the hie Priest that same yere, said vnto them, Ye perceiue nothing at all,
А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
50 Nor yet doe you consider that it is expedient for vs, that one man die for the people, and that the whole nation perish not.
і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
51 This spake hee not of himselfe: but being hie Priest that same yere, he prophecied that Iesus should die for that nation:
А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
52 And not for that nation onely, but that he shoulde gather together in one the children of God, which were scattered.
і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
53 Then from that day foorth they consulted together, to put him to death.
Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
54 Iesus therefore walked no more openly among the Iewes, but went thence vnto a countrey neere to the wildernes, into a citie called Ephraim, and there continued with his disciples.
І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
55 And the Iewes Passeouer was at hande, and many went out of the countrey vp to Hierusalem before the Passeouer, to purifie themselues.
Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
56 Then sought they for Iesus, and spake among themselues, as they stoode in the Temple, What thinke ye, that he cometh not to the feast?
І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
57 Now both the high Priestes and the Pharises had giuen a commandement, that if any man knew where he were, he should shew it, that they might take him.
А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
