John 10
1 Verely, verely I say vnto you, Hee that entreth not in by the doore into the sheepefolde, but climeth vp another way, he is a theefe and a robber.
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
2 But he that goeth in by the doore, is the shepheard of the sheepe.
А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
3 To him the porter openeth, and the sheepe heare his voyce, and he calleth his owne sheepe by name, and leadeth them out.
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
4 And when hee hath sent foorth his owne sheepe, he goeth before them, and the sheepe follow him: for they know his voyce.
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
5 And they will not follow a stranger, but they flee from him: for they know not the voyce of strangers.
За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
6 This parable spake Iesus vnto them: but they vnderstoode not what things they were which he spake vnto them.
Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
7 Then sayd Iesus vnto them againe, Verely, verely I say vnto you, I am that doore of the sheepe.
І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
8 All, that euer came before me, are theeues and robbers: but the sheepe did not heare them.
Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 I am that doore: by me if any man enter in, he shall be saued, and shall go in, and go out, and finde pasture.
Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
10 The theefe commeth not, but for to steale, and to kill, and to destroy: I am come that they might haue life, and haue it in abundance.
Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
11 I am that good shepheard: that good shepheard giueth his life for his sheepe.
Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
12 But an hireling, and hee which is not the shepheard, neither the sheepe are his owne, seeth the wolfe comming, and hee leaueth the sheepe, and fleeth, and the wolfe catcheth them, and scattreth the sheepe.
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
13 So the hireling fleeth, because he is an hireling, and careth not for the sheepe.
А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 I am that good shepheard, and knowe mine, and am knowen of mine.
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 As the Father knoweth me, so know I the Father: and I lay downe my life for my sheepe.
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16 Other sheepe I haue also, which are not of this folde: them also must I bring, and they shall heare my voyce: and there shalbe one sheepefolde, and one shepheard.
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17 Therefore doeth my Father loue me, because I lay downe my life, that I might take it againe.
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18 No man taketh it from me, but I lay it downe of my selfe: I haue power to lay it downe, and haue power to take it againe: this commandement haue I receiued of my Father.
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19 Then there was a dissension againe among the Iewes for these sayings,
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20 And many of them sayd, He hath a deuill, and is mad: why heare ye him?
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21 Other sayd, These are not the wordes of him that hath a deuill: can the deuill open the eyes of the blinde?
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22 And it was at Hierusalem the feast of the Dedication, and it was winter.
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 And Iesus walked in the Temple, in Salomons porche.
А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24 Then came the Iewes round about him, and sayd vnto him, Howe long doest thou make vs dout? If thou be that Christ, tell vs plainely.
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25 Iesus answered them, I tolde you, and ye beleeue not: the workes that I doe in my Fathers Name, they beare witnes of me.
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 But ye beleeue not: for ye are not of my sheepe, as I sayd vnto you.
Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 My sheepe heare my voyce, and I knowe them, and they follow me,
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
29 My Father which gaue them me, is greater then all, and none is able to take them out of my Fathers hand.
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30 I and my Father are one.
Я й Отець — Ми одне!“
31 Then ye Iewes againe tooke vp stones, to stone him.
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32 Iesus answered them, Many good workes haue I shewed you from my Father: for which of these workes doe ye stone me?
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33 The Iewes answered him, saying, For the good worke we stone thee not, but for blasphemie, and that thou being a man, makest thy selfe God.
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34 Iesus answered them, Is it not written in your Lawe, I sayd, Ye are gods?
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35 If hee called them gods, vnto whome the worde of God was giuen, and the Scripture cannot be broken,
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36 Say ye of him, whome the Father hath sanctified, and sent into the worlde, Thou blasphemest, because I said, I am the Sonne of God?
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37 If I doe not the workes of my Father, beleeue me not.
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 But if I doe, then though ye beleeue not mee, yet beleeue the workes, that ye may knowe and beleeue, that the Father is in me, and I in him.
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
39 Againe they went about to take him: but he escaped out of their handes,
Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40 And went againe beyonde Iordan, into the place where Iohn first baptized, and there abode.
І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
41 And many resorted vnto him, and saide, Iohn did no miracle: but all thinges that Iohn spake of this man, were true.
І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
42 And many beleeued in him there.
І багато-хто ввірували в Нього там.
