Job 5
1 Call nowe, if any will answere thee, and to which of the Saintes wilt thou turne?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Doubtlesse anger killeth the foolish, and enuie slayeth the idiote.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 I haue seene the foolish well rooted, and suddenly I cursed his habitation, saying,
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 His children shalbe farre from saluation, and they shall be destroyed in the gate, and none shall deliuer them.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 The hungrie shall eate vp his haruest: yea, they shall take it from among the thornes, and the thirstie shall drinke vp their substance.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 For miserie commeth not foorth of the dust, neither doeth affliction spring out of the earth.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 But man is borne vnto trauaile, as the sparkes flie vpwarde.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 But I would inquire at God, and turne my talke vnto God:
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Which doeth great things and vnsearchable, and marueilous things without nomber.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 He giueth raine vpon the earth, and powreth water vpon the streetes,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 And setteth vp on hie them that be lowe, that the sorowfull may be exalted to saluation.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 He scattereth the deuices of the craftie: so that their handes can not accomplish that which they doe enterprise.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 He taketh the wise in their craftinesse, and the counsel of the wicked is made foolish.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 They meete with darkenesse in the day time, and grope at noone day, as in the night.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 But he saueth the poore from the sword, from their mouth, and from the hande of the violent man,
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 So that the poore hath his hope, but iniquitie shall stop her mouth.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Beholde, blessed is the man whome God correcteth: therefore refuse not thou the chastising of the Almightie.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 For he maketh the wound, and bindeth it vp: he smiteth, and his handes make whole.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 He shall deliuer thee in sixe troubles, and in the seuenth the euill shall not touch thee.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In famine he shall deliuer thee from death: and in battel from the power of the sworde.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Thou shalt be hid from the scourge of the tongue, and thou shalt not be afraid of destruction when it commeth.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 But thou shalt laugh at destruction and dearth, and shalt not be afraide of the beast of the earth.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 For the stones of the fielde shall be in league with thee, and the beastes of the field shall be at peace with thee.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 And thou shalt knowe, that peace shall be in thy tabernacle, and thou shalt visite thine habitation, and shalt not sinne.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Thou shalt perceiue also, that thy seede shalbe great, and thy posteritie as the grasse of the earth.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Thou shalt goe to thy graue in a ful age, as a ricke of corne commeth in due season into the barne.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Lo, thus haue we inquired of it, and so it is: heare this and knowe it for thy selfe.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
