Job 39
1 Knowest thou the time when the wilde goates bring foorth yong? or doest thou marke when the hindes doe calue?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Canst thou nomber the moneths that they fulfill? or knowest thou the time when they bring foorth?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 They bow them selues: they bruise their yong and cast out their sorowes.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Yet their yong waxe fatte, and growe vp with corne: they goe foorth and returne not vnto them.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Who hath set the wilde asse at libertie? or who hath loosed the bondes of the wilde asse?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 It is I which haue made the wildernesse his house, and the salt places his dwellings.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 He derideth the multitude of the citie: he heareth not the crie of the driuer.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 He seeketh out the mountaine for his pasture, and searcheth after euery greene thing.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Will the vnicorne serue thee? or will he tary by thy cribbe?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Canst thou binde the vnicorne with his band to labour in the furrowe? or will he plowe the valleyes after thee?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Wilt thou trust in him, because his strength is great, and cast off thy labour vnto him?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Wilt thou beleeue him, that he will bring home thy seede, and gather it vnto thy barne?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Hast thou giuen the pleasant wings vnto the peacockes? or winges and feathers vnto the ostriche?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Which leaueth his egges in the earth, and maketh them hote in the dust,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 And forgetteth that the foote might scatter the, or that the wild beast might breake the.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 He sheweth himselfe cruell vnto his yong ones, as they were not his, and is without feare, as if he trauailed in vaine.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 For God had depriued him of wisedom, and hath giuen him no part of vnderstanding.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 When time is, he mounteth on hie: he mocketh the horse and his rider.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Hast thou giuen the horse strength? or couered his necke with neying?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Hast thou made him afraid as the grashopper? his strong neying is fearefull.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 He diggeth in the valley, and reioyceth in his strength: he goeth foorth to meete the harnest man.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 He mocketh at feare, and is not afraid, and turneth not backe from the sworde,
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Though the quiuer rattle against him, the glittering speare and the shield.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 He swalloweth the ground for fearcenes and rage, and he beleeueth not that it is the noise of the trumpet.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 He sayth among the trumpets, Ha, ha: hee smellleth the battell afarre off, and the noyse of the captaines, and the shouting.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Shall the hauke flie by thy wisedome, stretching out his wings toward the South?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Doeth the eagle mount vp at thy commandement, or make his nest on hie?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Shee abideth and remaineth in the rocke, euen vpon the toppe of the rocke, and the tower.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 From thence she spieth for meate, and her eyes beholde afarre off.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 His young ones also sucke vp blood: and where the slaine are, there is she.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
