Job 37
1 At this also mine heart is astonied, and is mooued out of his place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Heare the sound of his voyce, and the noyse that goeth out of his mouth.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 He directeth it vnder the whole heauen, and his light vnto the endes of the world.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 After it a noyse soundeth: hee thundereth with the voyce of his maiestie, and hee will not stay them when his voyce is heard.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 God thundereth marueilously with his voyce: he worketh great things, which we know not.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 For he sayth to the snowe, Be thou vpon the earth: likewise to the small rayne and to the great rayne of his power.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 With the force thereof he shutteth vp euery man, that all men may knowe his worke.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Then the beastes go into the denne, and remaine in their places.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 The whirlewind commeth out of the South, and the colde from the North winde.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 At the breath of God the frost is giuen, and the breadth of the waters is made narrowe.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 He maketh also the cloudes to labour, to water the earth, and scattereth the cloude of his light.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 And it is turned about by his gouernment, that they may doe whatsoeuer he commandeth them vpon the whole worlde:
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Whether it be for punishment, or for his lande, or of mercie, he causeth it to come.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Hearken vnto this, O Iob: stand and consider the wonderous workes of God.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Diddest thou knowe when God disposed them? and caused the light of his cloud to shine?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Hast thou knowen the varietie of the cloude, and the wonderous workes of him, that is perfite in knowledge?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Or howe thy clothes are warme, when he maketh the earth quiet through the South winde?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Hast thou stretched out the heaues, which are strong, and as a molten glasse?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Tell vs what we shall say vnto him: for we can not dispose our matter because of darknes.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Shall it be told him when I speake? or shall man speake when he shalbe destroyed?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 And nowe men see not the light, which shineth in the cloudes, but the winde passeth and clenseth them.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 The brightnesse commeth out of the North: the praise thereof is to God, which is terrible.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 It is the Almightie: we can not finde him out: he is excellent in power and iudgement, and aboundant in iustice: he afflicteth not.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Let men therefore feare him: for he will not regarde any that are wise in their owne conceit.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
