Job 31
1 I made a couenant with mine eyes: why then should I thinke on a mayde?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 For what portion should I haue of God from aboue? and what inheritance of the Almightie from on hie?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Is not destruction to the wicked and strange punishment to the workers of iniquitie?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Doeth not he beholde my wayes and tell all my steps?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 If I haue walked in vanitie, or if my foote hath made haste to deceite,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 Let God weigh me in the iust balance, and he shall know mine vprightnes.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 If my steppe hath turned out of the way, or mine heart hath walked after mine eye, or if any blot hath cleaued to mine handes,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Let me sowe, and let another eate: yea, let my plantes be rooted out.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 If mine heart hath bene deceiued by a woman, or if I haue layde wayte at the doore of my neighbour,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Let my wife grinde vnto another man, and let other men bow downe vpon her:
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For this is a wickednes, and iniquitie to bee condemned:
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Yea, this is a fire that shall deuoure to destruction, and which shall roote out al mine increase,
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 If I did contemne the iudgement of my seruant, and of my mayde, when they did contend with me,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 What then shall I do when God standeth vp? and when he shall visit me, what shall I answere?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 He that hath made me in the wombe, hath he not made him? hath not he alone facioned vs in the wombe?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 If I restrained the poore of their desire, or haue caused the eyes of the widow to faile,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Or haue eaten my morsels alone, and the fatherles hath not eaten thereof,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (For from my youth hee hath growen vp with me as with a father, and from my mothers wombe I haue bene a guide vnto her)
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 If I haue seene any perish for want of clothing, or any poore without couering,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 If his loynes haue not blessed me, because he was warmed with the fleece of my sheepe,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 If I haue lift vp mine hande against the fatherlesse, when I saw that I might helpe him in the gate,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 Let mine arme fal from my shoulder, and mine arme be broken from the bone.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For Gods punishment was fearefull vnto me, and I could not be deliuered from his highnes.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 If I made gold mine hope, or haue sayd to the wedge of golde, Thou art my confidence,
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 If I reioyced because my substance was great, or because mine hand had gotten much,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 If I did behold the sunne, when it shined, or the moone, walking in her brightnes,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 If mine heart did flatter me in secrete, or if my mouth did kisse mine hand,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 (This also had bene an iniquitie to be condemned: for I had denied the God aboue)
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 If I reioyced at his destruction that hated me, or was mooued to ioye when euill came vpon him,
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Neither haue I suffred my mouth to sinne, by wishing a curse vnto his soule.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Did not the men of my Tabernacle say, Who shall giue vs of his flesh? we can not bee satisfied.
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 The stranger did not lodge in the streete, but I opened my doores vnto him, that went by the way.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 If I haue hid my sinne, as Adam, concealing mine iniquitie in my bosome,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Though I could haue made afraid a great multitude, yet the most contemptible of the families did feare me: so I kept silence, and went not out of the doore.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Oh that I had some to heare me! beholde my signe that the Almightie will witnesse for me: though mine aduersary should write a booke against me,
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Woulde not I take it vpon my shoulder, and binde it as a crowne vnto me?
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 I will tell him the nomber of my goings, and goe vnto him as to a prince.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 If my lande cry against me, or the furrowes thereof complayne together,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 If I haue eaten the fruites thereof without siluer: or if I haue grieued the soules of the masters thereof,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Let thistles growe in steade of wheate, and cockle in the stead of Barley. The wordes of Iob are ended.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
