Job 10
1 My soule is cut off though I liue: I wil leaue my complaint vpon my selfe, and wil speake in the bitternesse of my soule.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 I will say vnto God, Condemne mee not: shew me, wherefore thou contendest with mee.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Thinkest thou it good to oppresse me, and to cast off the labour of thine handes, and to fauour the counsel of the wicked?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Hast thou carnall eyes? or doest thou see as man seeth?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Are thy dayes as mans dayes? or thy yeres, as the time of man,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 That thou inquirest of mine iniquitie, and searchest out my sinne?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Thou knowest that I can not do wickedly: for none can deliuer me out of thine hand.
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Thine handes haue made me, and fashioned mee wholy rounde about, and wilt thou destroy me?
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Remember, I pray thee, that thou hast made me as the clay, and wilt thou bring me into dust againe?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Hast thou not powred me out as milke? and turned me to cruds like cheese?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 Thou hast clothed me with skin and flesh, and ioyned me together with bones and sinewes.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Thou hast giuen me life, and grace: and thy visitation hath preserued my spirit.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Though thou hast hid these things in thine heart, yet I knowe that it is so with thee.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 If I haue sinned, then thou wilt streightly looke vnto me, and wilt not holde mee giltlesse of mine iniquitie.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 If I haue done wickedly, wo vnto me: if I haue done righteously, I will not lift vp mine head, being full of confusion, because I see mine affliction.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 But let it increase: hunt thou me as a lyon: returne and shew thy selfe marueilous vpon me.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Thou renuest thy plagues against me, and thou increasest thy wrath against me: changes and armies of sorowes are against me.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Wherfore then hast thou brought me out of the wombe? Oh that I had perished, and that none eye had seene me!
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 And that I were as I had not bene, but brought from the wombe to the graue!
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Are not my dayes fewe? let him cease, and leaue off from me, that I may take a litle comfort,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 Before I goe and shall not returne, euen to the land of darkenesse and shadow of death:
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 Into a land, I say, darke as darknes it selfe, and into the shadow of death, where is none order, but the light is there as darkenesse.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
