Hebrews 10
1 For the Law hauing the shadowe of good things to come, and not the very image of the things, can neuer with those sacrifices, which they offer yeere by yeere continually, sanctifie the commers thereunto.
Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не саму сутність речей, ніколи не може одними й тими ж жертвами, що повторюються рік за роком, зробити досконалими тих, що приходять [із ними].
2 For would they not then haue ceased to haue bene offered, because that the offerers once purged, should haue had no more conscience of sinnes?
Інакше хіба не перестали б їх приносити? Бо ті, що вклоняються, були б очищені раз і назавжди й більше не усвідомлювали б вини за свої гріхи.
3 But in those sacrifices there is a remembrance againe of sinnes euery yeere.
Але ці [жертви] є щорічним нагадуванням про гріхи,
4 For it is vnpossible that the blood of bulles and goates should take away sinnes.
бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.
5 Wherefore when he commeth into the world, he saith, Sacrifice and offring thou wouldest not: but a body hast thou ordeined me.
Тому [Христос], приходячи у світ, каже: «Не забажав Ти ані жертви, ані дару, але приготував Мені тіло.
6 In burnt offerings, and sinne offrings thou hast had no pleasure.
Ні цілопалення, ні [жертви] за гріх Ти не вимагав.
7 Then I sayd, Lo, I come (In the beginning of the booke it is written of me) that I should doe thy will, O God.
Тоді сказав Я: „Ось Я прийшов, у сувої книги написано про Мене. [Я бажаю] виконати Твою волю, Боже“».
8 Aboue, when he sayd, Sacrifice and offring, and burnt offrings, and sinne offrings thou wouldest not haue, neither hadst pleasure therein (which are offered by the Lawe)
Спочатку Він сказав: «Ні жертв, ні дарів, ні цілопалень, ні [жертв] за гріх Ти не бажав і не був задоволений [ними]», [хоча] вони й приносилися відповідно до Закону.
9 Then sayd he, Lo, I come to doe thy wil, O God, he taketh away the first, that he may stablish the second.
Тоді Він сказав: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він скасовує перше, щоб встановити друге.
10 By the which wil we are sanctified, euen by the offring of the body of Iesus Christ once made.
Відповідно до цього волевиявлення ми були освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз і назавжди.
11 And euery Priest standeth dayly ministring, and oft times offreth one maner of offring, which can neuer take away sinnes:
Кожен священник щодня стоїть та виконує [своє] служіння, знову й знову приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
12 But this man after he had offered one sacrifice for sinnes, sitteth for euer at the right hand of God,
Але [Христос], принісши одну жертву за гріхи, сів назавжди праворуч від Бога,
13 And from hencefoorth tarieth, till his enemies be made his footestoole.
і з того часу Він чекає, коли Його вороги стануть підніжком Його ніг.
14 For with one offering hath he consecrated for euer them that are sanctified.
Бо однією жертвою Він зробив досконалими тих, що освячуються.
15 For the holy Ghost also beareth vs record: for after that he had sayd before,
Святий Дух нам також свідчить про це, бо сказано:
16 This is the Testament that I will make vnto them after those dayes, sayth the Lord, I wil put my Lawes in their heart, and in their mindes I will write them.
«Ось Завіт, який Я укладу з ними після цих днів, – говорить Господь. – Я вкладу Мої закони в їхні серця і напишу його в їхньому розумі».
17 And their sinnes and iniquities will I remember no more.
Потім [Він] додає: «Їхніх гріхів та їхніх беззаконь більше не згадуватиму».
18 Nowe where remission of these things is, there is no more offering for sinne.
А там, де прощення, жертва за гріх більше не потрібна.
19 Seeing therefore, brethren, that by the blood of Iesus we may be bolde to enter into the Holy place,
Отже, брати, маючи можливість завдяки крові Ісуса впевнено увійти до Святая Святих
20 By the newe and liuing way, which hee hath prepared for vs, through the vaile, that is, his flesh:
новим і живим шляхом, який відкритий нам через завісу, тобто через Його тіло,
21 And seeing we haue an hie Priest, which is ouer the house of God,
і маючи Великого Священника над Домом Божим,
22 Let vs drawe neere with a true heart in assurance of faith, our hearts being pure from an euill conscience,
наближаймося [до Бога] зі щирим серцем у повноті віри, очистивши свої серця від заплямованого сумління та обмивши тіла чистою водою.
23 And washed in our bodies with pure water, let vs keepe the profession of our hope, without wauering, (for he is faithfull that promised)
Непохитно тримаймося надії, яку сповідуємо, бо Той, Хто обіцяв, – вірний.
24 And let vs consider one another, to prouoke vnto loue, and to good workes,
Пильнуймо й спонукаймо одне одного до любові та добрих справ,
25 Not forsaking the fellowship that we haue among our selues, as the maner of some is: but let vs exhort one another, and that so much the more, because ye see that the day draweth neere.
не залишаймо наших спільних зустрічей, як це звикли робити деякі, а заохочуймо одне одного, тим більше, коли бачите, що День наближається.
26 For if we sinne willingly after that we haue receiued and acknowledged that trueth, there remaineth no more sacrifice for sinnes,
Бо якщо ми навмисно грішимо після того, як отримали знання істини, то не залишиться вже жертви за гріхи,
27 But a fearefull looking for of iudgement, and violent fire, which shall deuoure the aduersaries.
а лише страшне очікування суду та палючого вогню, який поглине ворогів [Божих].
28 He that despiseth Moses Law, dieth without mercy vnder two, or three witnesses:
Бо хто порушував Закон Мойсея, той без милосердя гинув за свідченнями двох або трьох свідків.
29 Of howe much sorer punishment suppose ye shall hee be worthy, which treadeth vnder foote the Sonne of God, and counteth the blood of the Testament as an vnholy thing, wherewith he was sanctified, and doeth despite the Spirit of grace?
Подумайте, наскільки ж суворішого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, хто не шанує крові Завіту, яка його освятила, і хто образив Духа благодаті?
30 For we know him that hath sayd, Vengeance belongeth vnto mee: I will recompense, saith the Lord. And againe, The Lord shall iudge his people.
Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «Мені належить помста і відплата» і знову: «Господь судитиме Свій народ».
31 It is a fearefull thing to fall into the hands of the liuing God.
Страшно потрапити в руки живого Бога!
32 Nowe call to remembrance the dayes that are passed, in the which, after ye had receiued light, ye endured a great fight in afflictions,
Згадайте попередні дні, коли, отримавши світло, ви витерпіли велику боротьбу, [сповнену] страждань,
33 Partly while yee were made a gazing stocke both by reproches and afflictions, and partly while ye became companions of them which were so tossed to and from.
коли вас публічно піддавали образам і переслідуванням, а часом ви стояли пліч-о-пліч із тими, до кого так ставились.
34 For both ye sorowed with mee for my bonds, and suffered with ioy the spoyling of your goods, knowing in your selues howe that ye haue in heauen a better, and an enduring substance.
Ви співчували тим, хто перебував у в’язниці, і з радістю прийняли розграбування вашого майна, знаючи, що ви маєте краще та вічне майно на небі.
35 Cast not away therefore your confidence which hath great recompense of reward.
Тому не залишайте вашої впевненості, яка принесе щедру нагороду.
36 For ye haue neede of patience, that after ye haue done the will of God, ye might receiue the promise.
Вам потрібна наполегливість, щоб виконувати волю Божу й отримати те, що Він обіцяв.
37 For yet a very litle while, and hee that shall come, will come, and will not tary.
Бо «ще трохи, і Той, Хто має прийти, прийде й не забариться.
38 Nowe the iust shall liue by faith: but if any withdrawe himselfe, my soule shall haue no pleasure in him.
Але Мій праведник житиме вірою, і якщо він відступить, Моя душа його не вподобає».
39 But we are not they which withdrawe our selues vnto perdition, but follow faith vnto the conseruation of the soule.
Ми ж належимо не до тих, хто відступає на свою загибель, а до тих, хто має віру та спасіння душі.
