Galatians 4
1 Then I say, that the heire as long as hee is a childe, differeth nothing from a seruant, though he be Lord of all,
Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
2 But is vnder tutours and gouernours, vntil the time appointed of the Father.
але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
3 Euen so, we when wee were children, were in bondage vnder the rudiments of the world.
Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
4 But when the fulnesse of time was come, God sent forth his Sonne made of a woman, and made vnder the Lawe,
Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
5 That hee might redeeme them which were vnder the Law, that we might receiue the adoption of the sonnes.
щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
6 And because ye are sonnes, God hath sent foorth the Spirit of his Sonne into your heartes, which crieth, Abba, Father.
А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
7 Wherefore, thou art no more a seruant, but a sonne: now if thou be a sone, thou art also the heire of God through Christ.
Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
8 But euen then, when ye knewe not God, yee did seruice vnto them, which by nature are not gods:
Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
9 But now seeing ye knowe God, yea, rather are knowen of God, howe turne ye againe vnto impotent and beggerly rudiments, whereunto as from the beginning ye wil be in bondage againe?
А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
10 Ye obserue dayes, and moneths, and times and yeeres.
Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
11 I am in feare of you, lest I haue bestowed on you labour in vaine.
Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
12 Be ye as I (for I am euen as you) brethren, I beseech you: ye haue not hurt me at all.
Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
13 And ye know, how through infirmitie of the flesh, I preached ye Gospel vnto you at the first.
І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
14 And the trial of me which was in my flesh, ye despised not, neither abhorred: but ye receiued me as an Angel of God, yea, as Christ Iesus.
ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
15 What was then your felicitie? for I beare you recorde, that if it had bene possible, ye would haue plucked out your owne eyes, and haue giuen them vnto me.
Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
16 Am I therefore become your enemie, because I tell you the trueth?
Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
17 They are ielous ouer you amisse: yea, they woulde exclude you, that ye shoulde altogether loue them.
Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
18 But it is a good thing to loue earnestly alwayes in a good thing, and not onely when I am present with you,
То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
19 My litle children, of whome I trauaile in birth againe, vntill Christ be formed in you.
Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
20 And I would I were with you nowe, that I might change my voyce: for I am in doubt of you.
Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
21 Tell me, ye that will be vnder the Law, doe ye not heare the Lawe?
Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
22 For it is written, that Abraham had two sonnes, one by a seruant, and one by a free woman.
Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
23 But he which was of the seruant, was borne after the flesh: and he which was of the free woman, was borne by promise.
Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
24 By the which things another thing is meant: for these mothers are the two testaments, the one which is Agar of mount Sina, which gendreth vnto bondage.
Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
25 (For Agar or Sina is a mountaine in Arabia, and it answereth to Hierusalem which nowe is) and she is in bondage with her children.
Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
26 But Hierusalem, which is aboue, is free: which is the mother of vs all.
А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
27 For it is written, Reioyce thou barren that bearest no children: breake forth, and cry, thou that trauailest not: for the desolate hath many moe children, then she which hath an husband.
Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
28 Therefore, brethren, wee are after the maner of Isaac, children of the promise.
А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
29 But as then hee that was borne after the flesh, persecuted him that was borne after the Spirit, euen so it is nowe.
Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
30 But what sayth the Scripture? Put out the seruant and her sonne: for the sonne of the seruant shall not be heire with the sonne of the free woman.
Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
31 Then brethren, we are not children of the seruant, but of the free woman.
Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
