Ecclesiastes 7
1 A good name is better then a good oyntment, and the day of death, then the day that one is borne.
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2 It is better to goe to the house of mourning, then to goe to the house of feasting, because this is the ende of all men: and the liuing shall lay it to his heart.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3 Anger is better then laughter: for by a sad looke the heart is made better.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4 The heart of the wise is in the house of mourning: but the heart of fooles is in the house of mirth.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5 Better it is to heare ye rebuke of a wise man, then that a man should heare the song of fooles.
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6 For like ye noyse of the thornes vnder the pot, so is the laughter of the foole: this also is vanitie.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7 Surely oppression maketh a wise man mad: and the rewarde destroyeth the heart.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8 The ende of a thing is better then the beginning thereof, and the pacient in spirit is better then the proude in spirit.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 Be not thou of an hastie spirit to be angry: for anger resteth in the bosome of fooles.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10 Say not thou, Why is it that the former dayes were better then these? for thou doest not enquire wisely of this thing.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
11 Wisedome is good with an inheritance, and excellent to them that see the sunne.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 For man shall rest in the shadowe of wisedome, and in the shadowe of siluer: but the excellencie of the knowledge of wisedome giueth life to the possessers thereof.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13 Beholde the worke of God: for who can make straight that which he hath made crooked?
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14 In the day of wealth be of good comfort, and in the day of affliction consider: God also hath made this contrary to that, to the intent that man shoulde finde nothing after him.
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
15 I haue seene all things in the dayes of my vanitie: there is a iust man that perisheth in his iustice, and there is a wicked man that continueth long in his malice.
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16 Be not thou iust ouermuch, neither make thy selfe ouerwise: wherefore shouldest thou be desolate?
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17 Be not thou wicked ouermuch, neither be thou foolish: wherefore shouldest thou perish not in thy time?
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18 It is good that thou lay hold on this: but yet withdrawe not thine hand from that: for he that feareth God, shall come forth of them all.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19 Wisedome shall strengthen the wise man more then ten mightie princes that are in ye citie.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 Surely there is no man iust in the earth, that doeth good and sinneth not.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21 Giue not thine heart also to all ye wordes that men speake, lest thou doe heare thy seruant cursing thee.
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22 For often times also thine heart knoweth that thou likewise hast cursed others.
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
23 All this haue I prooued by wisedome: I thought I will be wise, but it went farre from me.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
24 It is farre off, what may it be? and it is a profound deepenesse, who can finde it?
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25 I haue compassed about, both I and mine heart to knowe and to enquire and to search wisedome, and reason, and to knowe the wickednesse of follie, and the foolishnesse of madnesse,
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26 And I finde more bitter then death the woman whose heart is as nettes and snares, and her handes, as bands: he that is good before God, shalbe deliuered from her, but the sinner shall be taken by her.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
27 Beholde, sayth the Preacher, this haue I found, seeking one by one to finde the count:
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28 And yet my soule seeketh, but I finde it not: I haue found one man of a thousand: but a woman among them all haue I not founde.
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29 Onely loe, this haue I founde, that God hath made man righteous: but they haue sought many inuentions.
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
