Ecclesiastes 10
1 Dead flies cause to stinke, and putrifie the ointment of the apoticarie: so doeth a litle follie him that is in estimation for wisedome, and for glorie.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 The heart of a wise man is at his right hand: but the heart of a foole is at his left hand.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 And also when the foole goeth by the way, his heart faileth, and he telleth vnto all that he is a foole.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 If the spirite of him that ruleth, rise vp against thee, leaue not thy place: for gentlenes pacifieth great sinnes.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 There is an euil that I haue seene vnder the sunne, as an errour that proceedeth from the face of him that ruleth.
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 Follie is set in great excellencie, and the riche set in the lowe place.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 I haue seene seruants on horses, and princes walking as seruants on the ground.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 He that diggeth a pit, shall fal into it, and he that breaketh the hedge, a serpent shall bite him.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 He that remooueth stones, shall hurt himselfe thereby, and hee that cutteth wood, shall be in danger thereby.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 If the yron be blunt, and one hath not whet the edge, he must then put to more strength: but the excellencie to direct a thing is wisedome.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 If the serpent bite, when he is not charmed: no better is a babbler.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 The words of ye mouth of a wise man haue grace: but the lippes of a foole deuoure himselfe.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 The beginning of the wordes of his mouth is foolishnesse, and the latter ende of his mouth is wicked madnesse.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 For the foole multiplieth woordes, saying, Man knoweth not what shall be: and who can tell him what shall be after him?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 The labour of the foolish doeth wearie him: for he knoweth not to goe into the citie.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Woe to thee, O lande, when thy King is a childe, and thy princes eate in the morning.
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Blessed art thou, O land, when thy King is the sonne of nobles, and thy princes eate in time, for strength and not for drunkennesse.
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 By slouthfulnes the roofe of the house goeth to decaie, and by the ydlenesse of the handes the house droppeth through.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 They prepare bread for laughter, and wine comforteth the liuing, but siluer answereth to all.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Curse not the King, no not in thy thought, neither curse the rich in thy bed chamber: for the foule of the heauen shall carie the voice, and that which hath wings, shall declare the matter.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
