Acts 24
1 Now after fiue dayes, Ananias the hie Priest came downe with the Elders, and with Tertullus a certaine oratour, which appeared before the Gouernour against Paul.
А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.
2 And when he was called foorth, Tertullus began to accuse him, saying, Seeing that we haue obtained great quietnesse through thee, and that many worthy things are done vnto this nation through thy prouidence,
Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —
3 We acknowledge it wholy, and in all places most noble Felix, with all thankes,
це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!
4 But that I be not tedious vnto thee, I pray thee, that thou wouldest heare vs of thy courtesie a fewe wordes.
Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.
5 Certainely we haue found this man a pestilent fellowe, and a moouer of sedition among all the Iewes throughout the world, and a chiefe maintainer of the secte of the Nazarites:
Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.
6 And hath gone about to pollute the Temple: therefore wee tooke him, and woulde haue iudged him according to our Lawe:
Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.
7 But the chiefe captaine Lysias came vpon vs, and with great violence tooke him out of our handes,
Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,
8 Commanding his accusers to come to thee: of whom thou mayest (if thou wilt inquire) know all these things whereof we accuse him.
а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.
9 And the Iewes likewise affirmed, saying that it was so.
Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
10 Then Paul, after that the gouernour had beckened vnto him that hee shoulde speake, answered, I do the more gladly answere for my selfe, for as much as I knowe that thou hast bene of many yeres a iudge vnto this nation,
І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.
11 Seeing that thou mayest knowe, that there are but twelue dayes since I came vp to worship in Hierusalem.
Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
12 And they neither found mee in the Temple disputing with any man, neither making vproare among the people, neither in the Synagogues, nor in the citie.
І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.
13 Neither can they proue the things, whereof they now accuse me.
І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.
14 But this I confesse vnto thee, that after the way (which they call heresie) so worship I the God of my fathers, beleeuing all things which are written in the Lawe and the Prophets,
Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.
15 And haue hope towardes God, that the resurrection of the dead, which they themselues looke for also, shalbe both of iust and vniust.
І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.
16 And herein I endeuour my selfe to haue alway a cleare conscience towarde God, and toward men.
І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
17 Now after many yeres, I came and brought almes to my nation and offerings.
А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.
18 At what time, certaine Iewes of Asia founde mee purified in the Temple, neither with multitude, nor with tumult.
Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.
19 Who ought to haue bene present before thee, and accuse me, if they had ought against me.
Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
20 Or let these themselues say, if they haue found any vniust thing in mee, while I stoode in the Council,
Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
21 Except it be for this one voyce, that I cried standing among them, Of the resurrection of the dead am I accused of you this day.
крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“
22 Nowe when Felix heard these things, he deferred them, and said, When I shall more perfectly know the things which concerne this way, by the comming of Lysias the chiefe Captaine, I will decise your matter.
Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.
23 Then hee commanded a Centurion to keepe Paul, and that he should haue ease, and that he should forbid none of his acquaintance to minister vnto him, or to come vnto him.
І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.
24 And after certaine dayes, came Felix with his wife Drusilla, which was a Iewesse, and he called foorth Paul, and heard him of the faith in Christ.
А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
25 And as he disputed of righteousnes and temperance, and of the iudgement to come, Felix trembled, and answered, Go thy way for this time, and when I haue conuenient time, I will call for thee.
І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“
26 Hee hoped also that money shoulde haue bene giuen him of Paul, that he might loose him: wherefore hee sent for him the oftner, and communed with him.
Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.
27 When two yeeres were expired, Porcius Festus came into Felix roume: and Felix willing to get fauour of the Iewes, left Paul bound.
Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.
