Acts 16
1 Then came he to Derbe and to Lystra: and beholde, a certaine disciple was there named Timotheus, a womans sonne, which was a Iewesse and beleeued, but his father was a Grecian,
[Павло] прийшов у Дервію та Лістру. Там був учень, на ім’я Тимофій. Його мати була віруючою юдейкою, а батько – греком.
2 Of whom the brethren which were at Lystra and Iconium, reported well.
Про Тимофія добре свідчили брати з Лістри та Іконії.
3 Therefore Paul would that he should go forth with him, and tooke and circumcised him, because of ye Iewes, which were in those quarters: for they knewe all, that his father was a Grecian.
Павло схотів узяти його із собою в подорож і, узявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали, що його батько був греком.
4 And as they went through the cities, they deliuered them the decrees to keepe, ordeined of the Apostles and Elders, which were at Hierusalem.
Проходячи через міста, [Павло й брати] закликали віруючих дотримуватися рішень, прийнятих апостолами та старійшинами в Єрусалимі.
5 And so were the Churches stablished in the faith, and encreased in number daily.
А церкви зміцнювались у вірі та кількісно зростали щодня.
6 Nowe when they had gone throughout Phrygia, and the region of Galatia, they were forbidden of the holy Ghost to preache the worde in Asia.
Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії.
7 Then came they to Mysia, and sought to go into Bithynia: but the Spirit suffered them not.
Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив.
8 Therefore they passed through Mysia, and came downe to Troas,
Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду.
9 Where a vision appeared to Paul in the night. There stoode a man of Macedonia, and prayed him, saying, Come into Macedonia, and helpe vs.
Уночі Павлові було видіння: з’явився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!»
10 And after he had seene the vision, immediatly we prepared to goe into Macedonia, being assured that the Lord had called vs to preache the Gospel vnto them.
Після цього видіння, ми вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку.
11 Then went we forth from Troas, and with a straight course came to Samothracia, and the next day to Neapolis,
Отже, з Троади ми відпливли прямо в Самофракію, а наступного [дня] – у Неаполь;
12 And from thence to Philippi, which is the chiefe citie in ye partes of Macedonia, and whose inhabitants came from Rome to dwell there, and we were in that citie abiding certaine dayes.
звідти ж – до [міста] Филиппи, що було [римською] колонією та головним містом тієї частини Македонії, і залишилися в тому місті на декілька днів.
13 And on the Sabbath day, we went out of the citie, besides a Riuer, where they were wont to pray: and we sate downe, and spake vnto the women, which were come together.
У Суботу ми вийшли за ворота до річки, де, за звичаєм, було місце для молитви. Присівши, почали розмовляти з жінками, які там зібралися.
14 And a certaine woman named Lydia, a seller of purple, of the citie of the Thyatirians, which worshipped God, heard vs: whose heart the Lord opened, that she attended vnto the things, which Paul spake.
Серед них була одна, на ім’я Лідія, з міста Тіятира, вона торгувала пурпуровою тканиною. [Лідія] шанувала Бога. Господь відкрив її серце, щоб уважно сприймала все сказане Павлом.
15 And when she was baptized, and her houshold, she besought vs, saying, If ye haue iudged me to be faithfull to ye Lord, come into mine house, and abide there: and she constrained vs.
Після того, як вона та її родина були охрещені, [Лідія] запросила нас, кажучи: «Якщо ви вважаєте мене вірною Господеві, то зайдіть до мого дому й живіть». І переконала нас.
16 And it came to passe that as we went to prayer, a certaine maide hauing a spirit of diuination, mette vs, which gate her masters much vantage with diuining.
Одного дня, коли ми йшли до місця молитви, нас зустріла служниця, яка мала віщунського духа. Ворожінням вона приносила великий прибуток своїм господарям.
17 She followed Paul and vs, and cryed, saying, These men are the seruants of the most high God, which shewe vnto you the way of saluation.
Вона, ідучи за Павлом та за нами, голосно казала: «Ці люди – раби Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння!»
18 And this did she many dayes: but Paul being grieued, turned about, and said to the spirit, I commaund thee in the Name of Iesus Christ, that thou come out of her. And he came out the same houre.
Вона це робила упродовж багатьох днів. Тоді, обурившись, Павло обернувся й промовив духові: «В ім’я Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І тієї ж миті [дух] вийшов із неї.
19 Nowe when her masters sawe that the hope of their gaine was gone, they caught Paul and Silas, and drewe them into the market place vnto the Magistrates,
Коли господарі служниці побачили, що їхня надія на прибуток пропала, вони схопили Павла та Силу й повели на площу до керівників [міста].
20 And brought them to the gouernours, saying, These men which are Iewes, trouble our citie,
Привівши їх до магістрату, сказали: «Ці люди – юдеї, що каламутять наше місто
21 And preache ordinances, which are not lawfull for vs to receiue, neither to obserue, seeing we are Romanes.
й звіщають звичаї, які нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати».
22 The people also rose vp together against them, and the gouernours rent their clothes, and commanded them to be beaten with roddes.
Натовп теж повстав проти них, і керівники [міста], здерши з них одяг, наказали побити їх палицями.
23 And when they had beaten them sore, they cast them into prison, commaunding the Iayler to keepe them surely.
Завдавши їм багато ударів, кинули у в’язницю та наказали тюремникові пильно їх охороняти.
24 Who hauing receiued such commandement, cast them into the inner prison, and made their feete fast in the stockes.
Отримавши такий наказ, він кинув їх у внутрішню в’язницю й забив їхні ноги в колоду.
25 Nowe at midnight Paul and Silas prayed, and sung Psalmes vnto God: and the prisoners heard them.
Опівночі Павло та Сила молилися та співали пісні Богові, а в’язні слухали їх.
26 And suddenly there was a great earthquake, so that the foundation of the prison was shaken: and by and by all the doores opened, and euery mans bands were loosed.
Аж раптом стався сильний землетрус, так що основи в’язниці похитнулися. Одразу всі двері відчинилися, і ланцюги на всіх відстебнулися.
27 Then the keeper of the prison waked out of his sleepe, and when he sawe the prison doores open, he drewe out his sword and would haue killed himselfe, supposing the prisoners had bin fled.
Коли тюремник прокинувся й побачив усі двері в’язниці відчиненими, то взявся за меч і хотів убити себе, думаючи, що в’язні втекли.
28 But Paul cryed with a loude voyce, saying, Doe thy selfe no harme: for we are all here.
Але Павло голосно сказав: ―Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!
29 Then he called for a light, and leaped in, and came trembling, and fell downe before Paul and Silas,
Тоді [тюремник], попросивши факел, ускочив до [в’язниці] та, тремтячи, упав перед Павлом та Силою.
30 And brought them out, and said, Syrs, what must I doe to be saued?
Він вивів їх на вулицю та спитав: ―Панове, що мені робити, щоб отримати спасіння?
31 And they saide, Beleeue in the Lord Iesus Christ, and thou shalt be saued, and thine houshold.
Вони відповіли: ―Віруй у Господа Ісуса, і отримаєш спасіння ти й весь твій дім!
32 And they preached vnto him the worde of the Lord, and to all that were in the house.
І проповідували Слово Господнє йому та всім, хто був у його домі.
33 Afterwarde he tooke them the same houre of the night, and washed their stripes, and was baptized with all that belonged vnto him, straigthway.
Тієї ж нічної години [тюремник] узяв їх та обмив їхні рани. Потім негайно був охрещений він зі всіма своїми.
34 And when he had brought them into his house, he set meate before them, and reioyced that he with all his houshold beleeued in God.
Привівши їх до свого дому, накрив для них стіл. І разом зі всіма домашніми радів, що повірив у Бога.
35 And when it was day, the gouernours sent the sergeants, saying, Let those men goe.
Коли настав день, керівники [міста] надіслали своїх слуг сказати [тюремникові]: «Відпусти цих людей!»
36 Then the keeper of the prison tolde these woordes vnto Paul, saying, The gouerness haue sent to loose you: nowe therefore get you hence, and goe in peace.
Тюремник сказав Павлові: ―Керівники [міста] надіслали [наказ] відпустити вас. Отже, ви можете йти з миром!
37 Then sayde Paul vnto them, After that they haue beaten vs openly vncodemned, which are Romanes, they haue cast vs into prison, and nowe would they put vs out priuily? nay verely: but let them come and bring vs out.
Але Павло сказав їм: ―Нас побили прилюдно, без судового розгляду, і, хоча ми громадяни Риму, кинули до в’язниці, а тепер вони бажають таємно нас вигнати? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!
38 And the sergeants tolde these woordes vnto the gouernours, who feared whe they heard that they were Romanes.
Слуги передали ці слова керівникам [міста]. Почувши, що [Павло та Сила] – римляни, ті перелякалися.
39 Then came they and praied them, and brought them out, and desired them to depart out of the citie.
Вони прийшли та вибачилися перед ними, вивели їх із [в’язниці] та благали, щоб вони залишили місто.
40 And they went out of the prison, and entred into the house of Lydia: and when they had seene the brethren, they comforted them, and departed.
Вийшовши з в’язниці, Павло та Сила попрямували до [дому] Лідії, де зустріли братів та підбадьорили їх. Після цього вони пішли далі.
