Acts 15
1 Then came downe certaine from Iudea, and taught the brethren, saying, Except ye be circumcised after the maner of Moses, ye cannot be saued.
[Тим часом] прийшли з Юдеї деякі [люди] та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
2 And when there was great dissension, and disputation by Paul and Barnabas against them, they ordeyned that Paul and Barnabas, and certaine other of them, should goe vp to Hierusalem vnto the Apostles and Elders about this question.
Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
3 Thus being brought forth by ye Church, they passed through Phenice and Samaria, declaring the conuersion of the Gentiles, and they brought great ioy vnto all the brethren.
Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
4 And when they were come to Hierusalem, they were receiued of the Church, and of the Apostles and Elders, and they declared what things God had done by them.
Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
5 But said they, certaine of the sect of the Pharises, which did beleeue, rose vp, saying, that it was needefull to circumcise them, and to commaund them to keepe the lawe of Moses.
Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що [язичників] потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
6 Then the Apostles and Elders came together to looke to this matter.
Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
7 And when there had bene great disputation, Peter rose vp, and said vnto them, Ye men and brethren, ye know that a good while ago, among vs God chose out me, that the Gentiles by my mouth should heare the worde of the Gospel, and beleeue.
Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
8 And God which knoweth the heartes, bare them witnesse, in giuing vnto them ye holy Ghost euen as he did vnto vs.
І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
9 And he put no difference betweene vs and them, after that by faith he had purified their heartes.
Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
10 Nowe therefore, why tempt ye God, to lay a yoke on the disciples neckes, which neither our fathers, nor we were able to beare?
То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
11 But we beleeue, through the grace of the Lord Iesus Christ to be saued, euen as they doe.
Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
12 Then all the multitude kept silence, and heard Barnabas and Paul, which told what signes and wonders God had done among the Gentiles by them.
Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
13 And when they helde their peace, Iames answered, saying, Men and brethren, hearken vnto me.
Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
14 Simeon hath declared, howe God first did visite the Gentiles, to take of them a people vnto his Name.
Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
15 And to this agree the woordes of the Prophets, as it is written,
І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 After this I will returne, and will builde againe the tabernacle of Dauid, which is fallen downe, and the ruines thereof will I build againe, and I will set it vp,
„Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,
17 That the residue of men might seeke after the Lord, and all the Gentiles vpon whom my Name is called, saith the Lord which doeth all these things.
щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це
[і Якому] відомо все споконвіку“. (aiōn g165)
19 Wherefore my sentence is, that we trouble not them of the Gentiles that are turned to God,
Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
20 But that we send vnto them, that they abstaine themselues from filthinesse of idoles, and fornication, and that that is strangled, and from blood.
Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
21 For Moses of olde time hath in euery citie them that preache him, seeing he is read in the Synagogues euery Sabbath day.
Бо [Закон] Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
22 Then it seemed good to the Apostles and Elders with the whole Church, to sende chosen men of their owne companie to Antiochia with Paul and Barnabas: to wit, Iudas whose surname was Barsabas and Silas, which were chiefe men among the brethren,
Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
23 And wrote letters by them after this maner, THE APOSTLES, and the Elders, and the brethren, vnto the brethren which are of the Gentiles in Antiochia, and in Syria, and in Cilicia, send greeting.
Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!
24 Forasmuch as we haue heard, that certaine which went out from vs, haue troubled you with wordes, and cumbred your mindes, saying, Ye must be circumcised and keepe the Lawe: to whom we gaue no such commandement,
Оскільки ми почули, що деякі [люди], які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
25 It seemed therefore good to vs, when we were come together with one accord, to send chosen men vnto you, with our beloued Barnabas and Paul,
ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
26 Men that haue giuen vp their liues for the Name of our Lord Iesus Christ.
людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
27 We haue therefore sent Iudas and Silas, which shall also tell you ye same things by mouth.
Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
28 For it seemed good to the holy Ghost, and to vs, to lay no more burden vpon you, then these necessary things,
Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
29 That is, that ye abstaine from things offered to idoles, and blood, and that that is strangled, and from fornication: from which if ye keepe your selues, ye shall doe well. Fare ye well.
утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»
30 Nowe when they were departed, they came to Antiochia, and after that they had assembled the multitude, they deliuered the Epistle.
Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
31 And when they had read it, they reioyced for the consolation.
Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
32 And Iudas and Silas being Prophets, exhorted the brethren with many wordes, and strengthened them.
Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
33 And after they had taried there a space, they were let goe in peace of the brethren vnto the Apostles.
Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
34 Notwithstanding Silas thought good to abide there still.
Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.
35 Paul also and Barnabas continued in Antiochia, teaching and preaching with many other, the worde of the Lord.
Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими [братами] навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
36 But after certaine dayes, Paul said vnto Barnabas, Let vs returne, and visite our brethren in euery citie, where we haue preached the worde of the Lord, and see how they doe.
Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
37 And Barnabas counselled to take with them Iohn, called Marke.
Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
38 But Paul thought it not meete to take him vnto their companie, which departed from them from Pamphylia, and went not with them to the worke.
А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
39 Then were they so stirred, that they departed asunder one from the other, so that Barnabas tooke Marke, and sailed vnto Cyprus.
Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
40 And Paul chose Silas and departed, being commended of the brethren vnto the grace of God.
Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
41 And he went through Syria and Cilicia, stablishing the Churches.
Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
