Acts 14
1 And it came to passe in Iconium, that they went both together into the Synagogue of the Iewes, and so spake, that a great multitude both of the Iewes and of the Grecians beleeued.
І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.
2 And the vnbeleeuing Iewes stirred vp, and corrupted the mindes of the Gentiles against the brethren.
Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.
3 So therefore they abode there a long time, and spake boldly in the Lord, which gaue testimonie vnto the woord of his grace, and caused signes and woders to be done by their hands.
Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.
4 But the multitude of the city was deuided: and some were with the Iewes, and some with the Apostles.
А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.
5 And when there was an assault made both of the Gentiles, and of the Iewes with their rulers, to doe them violence, and to stone them,
Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,
6 They were ware of it, and fled vnto Lystra, and Derbe, cities of Lycaonia, and vnto the region round about,
то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,
7 And there preached the Gospel.
і Єва́нгелію там звіща́ли.
8 Nowe there sate a certaine man at Lystra, impotent in his feete, which was a creeple from his mothers wombe, who had neuer walked.
А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.
9 He heard Paul speake: who beholding him, and perceiuing that he had faith to be healed,
Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
10 Said with a loude voyce, Stand vpright on thy feete. And he leaped vp, and walked.
то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“А той скочив, і ходити почав.
11 Then when the people sawe what Paul had done, they lift vp their voyces, saying in ye speach of Lycaonia, Gods are come downe to vs in the likenesse of men.
А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“
12 And they called Barnabas, Iupiter: and Paul, Mercurius, because hee was the chiefe speaker.
І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.
13 Then Iupiters priest, which was before their citie, brought bulles with garlands vnto the gates, and would haue sacrificed with the people.
А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.
14 But when the Apostles, Barnabas and Paul heard it, they rent their clothes, and ran in among the people, crying,
Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи
15 And saying, O men, why doe yee these things? We are euen men subiect to the like passions that yee be, and preache vnto you, that yee shoulde turne from these vaine things vnto the liuing God, which made heauen and earth, and the sea, and all things that in them are:
та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
16 Who in times past suffered all the Gentiles to walke in their owne waies.
За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,
17 Neuerthelesse, hee left not him selfe without witnes, in that hee did good and gaue vs raine from heauen, and fruitful seasons, filling our hearts with foode, and gladnesse.
але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.
18 And speaking these things, scarce appeased they the multitude, that they had not sacrificed vnto them.
І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.
19 Then there came certaine Iewes from Antiochia and Iconium, which when they had persuaded the people, stoned Paul, and drewe him out of the citie, supposing he had bene dead.
А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.
20 Howbeit, as the disciples stoode rounde about him, hee arose vp, and came into the citie, and the next day hee departed with Barnabas to Derbe.
Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.
21 And after they had preached the glad tidings of the Gospel to that citie, and had taught many, they returned to Lystra, and to Iconium, and to Antiochia,
І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,
22 Confirming the disciples hearts, and exhorting them to continue in the faith, affirming that we must through many afflictions enter into the kingdome of God.
душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.
23 And when they had ordeined them Elders by election in euery Church, and prayed, and fasted, they commended them to the Lord in whome they beleeued.
І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.
24 Thus they went throughout Pisidia, and came to Pamphylia.
Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;
25 And when they had preached the woorde in Perga, they came downe to Attalia,
і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,
26 And thence sailed to Antiochia, from whence they had bene comended vnto the grace of God, to the woorke, which they had fulfilled.
а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.
27 And when they were come and had gathered the Church together, they rehearsed all the things that God had done by them, and howe he had opened the doore of faith vnto the Gentiles.
А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.
28 So there they abode a long time with the disciples.
І перебува́ли вони немали́й час із учнями.
