2 Corinthians 3
1 Doe we begin to praise our selues againe? or neede we as some other, epistles of recommendation vnto you, or letters of recommendation from you?
Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
2 Yee are our epistle, written in our hearts, which is vnderstand, and read of all men,
Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
3 In that yee are manifest, to be the Epistle of Christ, ministred by vs, and written, not with yncke, but with the Spirite of the liuing God, not in tables of stone, but in fleshly tables of the heart.
(А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.
4 And such trust haue we through Christ to God:
Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
5 Not that we are sufficient of our selues, to thinke any thing, as of our selues: but our sufficiencie is of God,
бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
6 Who also hath made vs able ministers of the Newe testament, not of the letter, but of the Spirite: for the letter killeth, but the Spirite giueth life.
котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
7 If then the ministration of death written with letters and ingrauen in stones, was glorious, so that the children of Israel coulde not beholde the face of Moses, for the glorie of his countenance (which glorie is done away.)
Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,
8 Howe shall not the ministration of the Spirite be more glorious?
як же не більше служеннє духа буде в славі?
9 For if the ministerie of condemnation was glorious, much more doeth the ministration of righteousnesse exceede in glorie.
Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?
10 For euen that which was glorified, was not glorified in this point, that is, as touching the exceeding glorie.
Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
11 For if that which should be abolished, was glorious, much more shall that which remaineth, be glorious.
Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
12 Seeing then that we haue such trust, we vse great boldnesse of speach.
Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
13 And we are not as Moses, which put a vaile vpon his face, that the children of Israel should not looke vnto the ende of that which should be abolished.
а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
14 Therefore their mindes are hardened: for vntill this day remaineth the same couering vntaken away in the reading of the olde Testament, which vaile in Christ is put away.
Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
15 But euen vnto this day, whe Moses is read, the vaile is laid ouer their hearts.
Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
16 Neuertheles when their heart shall be turned to the Lord, the vaile shalbe taken away.
Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
17 Nowe the Lord is the Spirite, and where the Spirite of the Lord is, there is libertie.
Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.
18 But we al behold as in a mirrour the glory of the Lord with open face, and are changed into the same image, from glorie to glorie, as by the Spirit of the Lord.
Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.
