2 Corinthians 10
1 Nowe I Paul my selfe beseech you by the meekenes, and gentlenes of Christ, which when I am present among you am base, but am bolde toward you being absent:
Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.
2 And this I require you, that I neede not to be bolde when I am present, with that same confidence, wherewith I thinke to bee bolde against some, which esteeme vs as though wee walked according to the flesh.
Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.
3 Neuerthelesse, though wee walke in the flesh, yet we doe not warre after the flesh.
Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.
4 (For the weapons of our warrefare are not carnall, but mightie through God, to cast downe holdes)
І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми
5 Casting downe the imaginations, and euery high thing that is exalted against the knowledge of God, and bringing into captiuitie euery thought to the obedience of Christ,
та кожну зарозумілість, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.
6 And hauing ready the vengeance against all disobedience, when your obedience is fulfilled.
І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.
7 Looke yee on things after the appearance? If any man trust in himselfe that hee is Christes, let him consider this againe of himself, that as he is Christes, euen so are we Christes.
Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.
8 For though I shoulde boast somewhat more of our authoritie, which the Lord hath giuen vs for edification, and not for your destruction, I should haue no shame.
І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.
9 This I say, that I may not seeme as it were to feare you with letters.
Хай вам не здається, що я хочу залякати вас [своїми] листами.
10 For the letters, sayeth hee, are sore and strong, but his bodily presence is weake, and his speache is of no value.
Адже [дехто] каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».
11 Let such one thinke this, that such as wee are in woorde by letters, when we are absent, such wil we be also in deede, when we are present.
Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.
12 For wee dare not make our selues of the nomber, or to compare our selues to them, which praise themselues: but they vnderstand not that they measure themselues with themselues, and compare themselues with themselues.
Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.
13 But we wil not reioyce of things, which are not within our measure, but according to the measure of the line, whereof God hath distributed vnto vs a measure to attaine euen vnto you.
Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.
14 For we stretche not our selues beyonde our measure, as though wee had not attained vnto you: for euen to you also haue we come in preaching the Gospel of Christ,
Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.
15 Not boasting of things which are without our measure: that is, of other mens labours: and we hope, when your faith shall increase, to bee magnified by you according to our line aboundantly,
Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,
16 And to preache the Gospel in those regions which are beyonde you: not to reioyce in another mans line, that is, in the thinges that are prepared alreadie.
щоби звіщати Добру Звістку поза вашими [околицями], а не хвалитися зробленим на чужому полі.
17 But let him that reioyceth, reioyce in the Lord.
«А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі».
18 For hee that praiseth himselfe, is not alowed, but he whome the Lord praiseth.
Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.
