Psalms 78
1 A psalm (maskil) of Asaph. Listen to what I have to teach you, my people; hear what I have to say.
Пісня навча́льна Асафова.
2 I will tell you wise sayings; I will explain mysteries from the past
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 that we have heard before and reflected on; stories our forefathers passed down to us.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 We will not keep them from our children; we will tell the next generation about God's marvelous actions—about his power and the amazing things he has done.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 He gave his laws to the descendants of Jacob; his instructions to the people of Israel. He commanded our forefathers to teach them to their children,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 so that the next generation—children yet to be born—would understand and grow up to teach their children.
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 In this way they should place their trust in God and not forget what God has done, and keep his commandments.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Then they would not be like their forefathers, a stubborn and rebellious generation that was untrustworthy and unfaithful.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 The soldiers of Ephraim, though armed with bows, ran away on the day of battle.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 They did not keep God's agreement, and refused to follow his laws.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 They ignored what he had done, and the amazing things he had shown them—
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 the miracles he had performed for their forefathers near Zoan in Egypt.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 He split the sea in two and led them through, making the water stand like walls on either side.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 He led them with a cloud by day, and by night with a light of fire.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 He split open rocks in the desert to give his people plenty to drink, water as deep as the ocean.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 He made streams flow from the stone; water rushing down like rivers!
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 But they repeatedly sinned against him, rebelling against the Most High in the desert.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 They deliberately provoked God by demanding the foods they longed for.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 They insulted God by saying, “Can God provide food here in the desert?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Yes, he can strike a rock so that water gushes out like flowing rivers, but can he give us bread? Can he supply his people with meat?”
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 When he heard this, the Lord became very angry, burning like fire against the descendants of Jacob, furious with the people of Israel,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 for they didn't believe in God and didn't trust him to take care of them.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Even so he commanded the skies above and the doors of heaven to open,
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 and he made manna rain down on them to eat, giving them bread from heaven.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Human beings ate the bread of angels; he sent them more than enough food.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 He sent the east wind blowing across the sky; by his power he drove the south wind.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 He rained down meat on them as plentiful as dust; birds as numerous as sand on a beach.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 He made them fall right in the middle of their camp, all around where they were living.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 They ate until they were full. He gave them the food they longed for.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 But before they satisfied their appetite, while the meat was still in their mouths,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 God became angry with them and he killed their strongest men, striking them down in the prime of life.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Despite all this they went right on sinning. Despite the miracles, they refused to trust him.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 So he snuffed out their futile lives, bringing them to an end in terror.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 When he began killing them, the rest came back to God in repentance, praying to him.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 They remembered that God was their rock, that God Most High was their Savior.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 They flattered him by what they told him, but they were only lying.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Deep down they were not sincere, and did not keep the agreement they had with him.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 But being compassionate he pardoned their guilt and did not destroy all of them. He often held back his anger—he did not pour out all his fury.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 He remembered their mortality—that they were like a puff of wind that would not return.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 How often they rebelled against him in the wilderness, giving him grief in the desert!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Again and again they provoked God, causing pain to the Holy One of Israel.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 They did not remember his strength when he rescued them from their oppressors,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 performing miracles in Egypt, doing wonderful things on the plain of Zoan.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 There he turned their rivers and their streams into blood so that no one could drink from them.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 He sent flies among them to destroy them, and frogs to ruin everything.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 He gave their crops to locusts; everything they worked had for was taken by locusts.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 He destroyed their vines with hail, and their fig trees with freezing rain.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 He handed over their cattle to hail and their flocks to lightning bolts.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 He poured out on them his fierce anger—rage and hostility and anguish—sending a band of destroying angels against them.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 He sent his unrestrained anger against them; he did not spare them from death, handing them over to the plague.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 He struck down all the firstborn of Egypt, the first to be conceived in the tents of Ham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 But he led out his people like sheep, and guided them like a flock in the wilderness.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 He led them to safety, and they were not afraid. He drowned their enemies in the sea.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 He brought them to the border of his holy land, to this mountainous land that he had conquered for them.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 He drove out the heathen nations before them. He divided up the land for them to own. He settled the tribes of Israel in their tents.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 But they provoked God Most High, rebelling against him. They did not follow what he had told them.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Just like their forefathers they turned away from God and were unfaithful to him, as twisted as a defective bow.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 They made him angry with their pagan high places of worship; they made him jealous with their idols.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 When God heard their worship he became furious and he totally rejected Israel.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 He abandoned his place at Shiloh, the Tabernacle where he lived among the people.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 He surrendered the Ark of his power, allowing it to be captured; handing it over into enemy hands.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 He handed over his people to be slaughtered by the sword; he was furious with his chosen people.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Their young men were destroyed by fire; their young women had no wedding songs.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Their priests were killed by the sword; their widows were unable to mourn.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Then the Lord woke up as if from sleep, as a warrior sobering up from drinking wine.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 He defeated his enemies, striking them on the back, causing them everlasting shame.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 He rejected the descendants of Joseph, and did not choose the tribe of Ephraim.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Instead he chose the tribe of Judah, and Mount Zion which he loves.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 There he built his sanctuary, high like the heavens, on earth that he made to last forever.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 He chose his servant David, taking him from the sheep pens,
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 taking him from caring for the sheep and lambs to be a shepherd to the descendants of Jacob—God's special people, Israel.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Like a shepherd, he took care of them with sincere devotion, leading them with skillful hands.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
