Psalms 69
1 For the music director. To the tune “Lilies.” A psalm of David. God, please save me, because the water is up to my neck!
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I'm sinking deeper into the mud—there's no solid ground for me to stand. I find myself in deep water; floods wash over me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I'm so tired of screaming out for help my throat is totally raw. My eyes are worn out looking for my God to help me.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Those who hate me for no reason are more than the number of hairs on my head. Many enemies try to destroy me by telling lies. How can I give back what I didn't steal?
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 God, you know how foolish I am! My sins are not hidden from you.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Don't let those who trust you be ashamed because of me, Lord God Almighty. Don't let those who follow you be disgraced because of me, God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 For your sake I put up with the insults; my face shows my embarrassment.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I have become a foreigner to my brother Israelites; a stranger to my very own brothers.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 My devotion for your house is burning me up inside; the insults of those who insulted you have fallen on me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 I wept and I fasted, but they mocked me;
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 I mourned in sackcloth, but they laughed at me.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 People sitting by the town gate gossip about me. I'm the subject of rude songs sung by drunks.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But my prayer is to you, Lord, believing this is a good time to respond to me. God, in your wonderful trustworthy love, answer me with your sure salvation.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Please rescue me from the mud—don't let me sink! Save me from those who hate me and from drowning in the deep waters!
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Don't let the flood waters wash over me. Don't let the deep waters pull me down. Don't let the grave close over me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Please answer my prayers, Lord, for you are good and love me with your trustworthy love; because of your kindness, please help me.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Don't turn away from me, your servant. Please answer me quickly because I'm in trouble.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Come here and rescue me; set me free from my enemies.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 You—you know my shame, my disgrace, my humiliation. You see everything my enemies are doing.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Insults have broken my heart—I am so sick there is no cure. I looked for some sympathy, but there was no one! Nobody showed me any compassion.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Instead they gave me bitter herbs to eat and vinegar to drink.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 May the table set before them become a trap for them, a net that catches them, bringing punishment.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 May their eyes become blind so they cannot see, and may their backs always be bent low in dejection.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out your judgment on them; chase them down in your fierce anger.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Let the places where they live be deserted. Let their homes be abandoned.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For they persecute those you have punished, and make it even more painful for those you have disciplined.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Punish them for the evil they have done. Don't acquit them.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Blot out their names from the Book of Life. Don't let them be listed with those who do right.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 But I am suffering and in physical pain. God, please save me and keep me safe.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise God's character in song; I will say how incredible he is and how thankful I am.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 The Lord is happier with this than with offering animals as sacrifices: cattle, or bulls with horns and hooves.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The humble will see this and be happy. May God encourage everyone who comes to him.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 God hears the poor, and he does not ignore his people who are in prison.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Praise him heaven and earth, the seas and everything that lives in them!
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will save Zion, and rebuild the cities of Judah. They will live there and own the land.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 The descendants of those who follow him will inherit the land, and those who love him will live there.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
