Psalms 50
1 A psalm of Asaph. The Lord, the Almighty God, speaks! He summons everyone on earth, from the east to the west.
Псалом Асафів.
2 God shines out of Mount Zion, perfect in beauty.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Our God arrives, and does not stay quiet. Fire flames before him, burning everything up; a violent storm rages around him.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 He summons the heavens above and the earth to witness the judgment of his people.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 “Bring me those who trust in me—those who confirmed the agreement with me through sacrifice.”
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 The heavens declare his decisions are right, for God himself is the judge. (Selah)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 “My people, listen to what I have to say. I am bringing charges against you, Israel. I am God, your God!
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 I'm not complaining about your sacrifices or burnt offerings that you offer all the time.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I do not require bulls from your barns or goats from your pens,
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 for I own all the animals of the forest, and the cattle on a thousand hills belong to me.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I know every bird of the mountains; all living things in the fields are mine.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I were hungry, I wouldn't tell you, for the earth and everything in it are mine.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Do I eat the flesh of bulls or drink the blood of goats?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Give an offering of thanks to God; keep the promises you made to the Most High,
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 and call on me when you're in trouble. I will rescue you, and you will thank me.”
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 But to the wicked God says, “What's the point of mechanically repeating my laws or making empty promises about obeying the agreement?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 You hate my discipline, and you toss my words away, leaving them behind you.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 When you see people stealing, you admire them; you associate with adulterers.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 With your mouth you say evil things; you use your tongue to spread lies.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 You sit there and speak against your brother, slandering your own mother's son.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 I kept quiet when you did these things. You thought I was someone just like you. But now I confront you, and bring my charges against you.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Think again, you people who dismiss God, or I will tear you apart, and no-one will be able to save you.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 But those who give an offering of thanks honor me, and to those who follow the right I will show them the salvation of God.”
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
