Psalms 39
1 For Jeduthun, the music director. A psalm of David. I told myself, “I will be careful in what I do, and not sin in what I say. I will keep my mouth shut when the wicked are around.”
Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів. Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
2 So I was completely silent—I didn't even say anything good. But the pain inside only got worse.
Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
3 My mind burned as if on fire; I had to say what I was thinking:
Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
4 Lord, remind me. How short is my life? How long do I have? Remind me how quickly my life will pass.
„Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
5 Just look at the tiny amount of days you have given me! In your eyes my whole lifetime is like nothing. Our lives here are just a breath… (Selah)
Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! (Се́ла)
6 Human beings are just shadows walking around. They pointlessly rush through life, trying to pile up possessions without knowing who will get them.
У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
7 So Lord, what am I looking for? I put my hope in you.
А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
8 Save me from my rebellion. Don't let me be mocked by fools.
Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
9 I will stay quiet, I won't say a word, for it's you who has done this to me.
Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
10 Please stop hitting me! Your beating has worn me out!
забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
11 When you discipline us, reprimanding us for our sins, it's like a moth eating up what is precious to us. All of us are just a breath… (Selah)
Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! (Се́ла)
12 Please hear my prayer, Lord! Listen to my cry for help! Don't be deaf to my weeping. Please treat me as your guest, passing through, just like my forefathers.
Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
13 Please leave me alone so I can be cheerful again, before I am dead and gone.
Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
