Lamentations 3
1 I am the man who has experienced suffering under the rod of God's anger.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 He has driven me away, forcing me to walk in darkness instead of the light.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 In fact he hits me again and again all day long.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 He has worn me out; he has broken me in pieces.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 He has besieged me, surrounding me with bitterness and misery.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 He has forced me to live in darkness like those long dead.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 He has built a wall around me so I can't escape; he has bound me with heavy chains.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Even when I keep on crying out for help, he refuses to listen to my prayer.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 He has put stone blocks in my way and sends me down crooked paths.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 He is a bear that lies in wait for me, a lion in hiding ready to attack,
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 He dragged me from my path and ripped me to pieces, leaving me helpless.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 He loaded his bow with an arrow and used me as his target,
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 He shot me in my kidneys with his arrows.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Now everyone laughs at me, singing songs that mock me all day long.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 He has filled me with bitterness; he has filled me up with bitter wormwood.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 He has broken my teeth with grit; he has trampled me in the dust.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Peace has been torn away from me; I've forgotten all that's good in life.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 That's why I say, “My expectation of a long life is gone, along with all that I hoped for from Lord.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Don't forget everything I've suffered in my wandering, as bitters as wormwood and poison.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 I certainly haven't forgotten. I remember it all too well, so I sink into depression.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 But I still hope when I think about this:
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 It's because of the Lord's trustworthy love that our lives are not finished, for through his merciful actions he never lets us down.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 He renews them every morning. How wonderfully trustworthy you are, Lord!
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 The Lord is all I need,” I tell myself, “so I will put my hope in him.”
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 The Lord is good to those who trust in him, to anyone who seeks to follow him.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 It is good to wait quietly for the Lord's salvation.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 It is good for people to learn to patiently bear discipline while they're still young.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 They should sit by themselves in silence, because it's God who has disciplined them.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 They should bow low with their faces to the ground, for there may still be hope.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 They should turn a cheek to someone who wants to slap them; they should take the insults of others.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 For the Lord won't abandon us forever.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Even though he may bring sadness, he shows us mercy because his trustworthy love is so great.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 For he doesn't willingly hurt people, or cause them grief.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Whether it's mistreating all the prisoners of the land,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Or denying someone their rights as the Most High watches,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Or cheating someone in their legal case—these things the Lord doesn't approve of.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Who spoke and it came into existence? Wasn't it the Lord who commanded it?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 When the Most High speaks it can be a disaster or a blessing.
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Why should any human being complain about the results of their sins?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 We should look at ourselves, examine what we're doing, and return to the Lord.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Let's not just hold up our hands to God in heaven, but our minds as well, saying,
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 “We are the ones who sinned; we are the ones who rebelled; and you haven't forgiven us!”
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 You have wrapped yourself in anger and chased us down, killing without mercy. You have killed without pity.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 You have wrapped yourself with a cloud that no prayer can penetrate.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 You have made us waste and refuse to the nations around.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 All our enemies open their mouths to criticize us.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 We're terrified and trapped, devastated and destroyed.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Tears stream from my eyes over the death of my people.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 My eyes overflow with tears all the time. They won't stop
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Until the Lord looks down from heaven and sees what's going on.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 What I've seen torments me because of what's happened to all the women in my city.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 For no reason my enemies trapped me like a bird.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 They tried to kill me by tossing me into a pit and throwing stones at me.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Water flooded over my head, and I thought I was going to die.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 I called out for you, Lord, from deep inside the pit.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 You heard me when I prayed, “Please don't ignore my cry for help.”
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 You came to me when I called you, and you told me, “Don't be afraid!”
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 You have taken my case and defended me; you have saved my life!
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Lord, you have seen the injustices done to me; please vindicate me!
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 You have observed how vengeful they are and how often they've plotted against me.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Lord, you have heard how they've insulted me, and what they've plotted against me,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 How my enemies talk against me and complain about me all the time!
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Just look! Whether they're sitting down and or standing up, they go on making fun of me in their songs.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Pay them back as they deserve, Lord, for all they've done!
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Give them a covering for their minds! May your curse be on them!
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Chase them down in your anger, Lord, and get rid of them from the earth!
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
