Job 6
1 Then Job responded:
А Йов відповів та й сказав:
2 “If my grief could be weighed and my troubles placed on the scales
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 they would be heavier than the sand of the sea. That's why I spoke so rashly.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 For the arrows of the Almighty are in me; their poison saps my spirit. God's terrors are lined up against me.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Don't wild donkeys bray when their grass is gone? Don't cattle groan when they don't have food!
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Can something that's tasteless be eaten without salt? Is there any taste in the white of an egg?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 I just can't touch any food—even the thought makes me feel sick!
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Oh, if only I could have what I really want, that God would give me what I most desire—
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 that God would be willing to crush me to death, that he would just let me die!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 But it still comforts me to know, making me happy through the never-ending pain, that I have never rejected the words of God.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Why should I go on waiting when I don't have the strength? Why should I keep going when I don't know what is going to happen to me?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Am I as strong as rock? Am I made out of bronze?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 How can I help myself now that any chance of success is ripped away from me?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Anyone who isn't kind to a friend has given up respecting the Almighty.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 My brothers have acted as deceptively as a desert stream, rushing waters in the desert that vanish.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 The stream floods when it is full of dark ice and melting snow,
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 but in the heat it dries up and disappears, vanishing from where it once was.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Camel caravans turn aside to look for water, but don't find any and they die.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Caravans from Tema looked, travelers from Sheba were confident,
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 but their hopes were dashed—they came and found nothing.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Now you are no help, just like that—you see my trouble and you're afraid.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Have I asked you for anything? Have I told you to bribe anyone for me from your wealth?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Have I asked you to rescue me from an enemy? Have I told you to save me from my oppressors?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Explain this to me, and I'll be quiet. Show me where I'm wrong.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Honest words are painful, but what do your arguments prove?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Are you going to argue over what I said, when the words of someone in despair should be left to blow away in the wind?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 You would play dice to win an orphan; you would bargain away your friend!
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Look me in the eye and see if I'm lying to your face!
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Don't talk like this! Don't be unjust! What I'm saying is right.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 I'm not telling lies—don't you think I wouldn't know if I was wrong?”
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
