Job 4
1 Then Eliphaz the Temanite answered Job.
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 “Could I say a word? I don't want to upset you but who could keep quiet and not respond?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 You've certainly encouraged many people and supported those who are weak.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Your advice has helped those who are stumbling not to fall, and you have strengthened those whose knees are weak.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 But now you're the one suffering and you're upset.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Wasn't it your reverence for God that gave you confidence and your integrity that gave you hope?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Think about it: since when did the innocent die? Since when were good people destroyed?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 From what I've seen it's those who plant evil and sow trouble who reap the same!
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 A breath from God destroys them; a blast of his anger wipes them out.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Lions may roar and growl, but their teeth still break.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Even a lion dies from lack of food, and the lioness' cubs are scattered.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 A word quietly crept up on me; a whisper reached my ear.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Troubling thoughts came to me in nightmares when you fall into a deep sleep.
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 I became terrified and trembled; all my bones were shaking.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Then a breath brushed my face and gave me goose-pimples.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Something stopped, but I couldn't see its face. My eyes could only make out a shape. It was totally quiet, and then I heard a voice:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 ‘Can anyone be right before God? Can anyone be pure before their Maker?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 If he doesn't even trust his servants, and he says his angels make mistakes,
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 how much more does this apply to those who live in these houses made of clay, whose foundations are based on dust, who fall apart like clothing to a moth?
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Alive in the morning, they are dead by evening. They die, unnoticed.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 They are like tent ropes that are pulled up, and they collapse in death. They die without wisdom.’
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
