Job 30
1 But now people much younger than me laugh at me; people whose fathers I would not put to work with my sheepdogs.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 They are too weak to be any use to me; they're all worn-out.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Thin through hunger and want, they try to eat the dry ground in the dark, desolate wilderness.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 There they pick desert herbs and the leaves of bushes, and eat the roots of broom trees.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 They were driven out of the community.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 People shouted after them as if they were thieves. They have to live in dangerous ravines, in caves and among the rocks.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 They shout out like animals among the bushes; they huddle together in the weeds for shelter.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 They are foolish, nameless people that have been driven from the land.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 Yet now they mock me in their songs; I have become a joke to them!
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 They despise and shun me; they don't hesitate to spit in my face.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 God has made my bowstring loose and humbled me.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 The rabble rise up against me, they send me running; like a city under siege they devise ways to destroy me.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 They cut off my way of escape; they bring about my downfall and do this without anyone's help.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 They come in through a wide breach; they rush in as the wall comes tumbling down.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Terrors overcome me; my honor is blown away by the wind; my salvation vanishes like a cloud.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 And now my life is ebbing away; every day despair grips me.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 At night my bones are in agony; the pain gnaws at me and never stops.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 God grabs me roughly by my clothes; he pulls me by the collar of my shirt.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 He has thrown me in the mud; he has humbled me like dust and ashes.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 God, I cry to you but you don't answer; I stand before you, but you don't even notice me.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 You have turned cruel to me; you use your power to make me suffer.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 You pick me up and blow me along in the wind; tossing me about in the whirlwind.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 I know you're taking me to my death, to the place where all the living go.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 Who would want to kick a man when he is down, when they cry for help in their time of trouble?
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Didn't I weep for those having hard times? Didn't I grieve at what the poor suffered?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 But when I looked for good, only evil came, and when I waited for the light, all that came was darkness.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Inside I am in turmoil, it never stops; I face days of despair.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 I am so depressed; seeing the sun doesn't help. I stand up in the assembly and cry for help.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 I am like a brother to the jackals, a companion to owls.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 My skin turns black on me; and my bones burn within me.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 My lyre only plays sad songs, and my pipe is the voice of those who weep.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
