Job 24
1 Why doesn't the Almighty set a definite time to punish the wicked? Why don't those who follow him never see him act in judgment?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 The wicked move boundary stones; they seize other people's flocks and move them to their own pastures.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 They steal the orphan's donkey; they take the widow's ox as security for a debt.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 They push the poor out of their way; the destitute are forced to hide from them.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Like wild donkeys in the desert, the poor have to scavenge for their food, looking for anything to feed their children in the wasteland.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 They are forced to find what they can in other people's fields, to glean among the vineyards of the wicked.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 They spend the night naked because they have no clothes; they have nothing to cover themselves against the cold.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 They are soaked by the cold mountain storms, and huddle beside the rocks for shelter.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Fatherless children are snatched from their mother's breasts, taking the babies of the poor as security for a debt.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Because they have no clothes to wear they have to go naked, harvesting sheaves of grain while they themselves are hungry.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 In the olive groves they work to produce oil, but do not taste it; they tread the winepress, but are thirsty.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 In the city the dying groan, and the wounded cry for help, but God ignores their prayers.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 These are people who rebel against the light. They do not want to know its ways, or to stay on its paths.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 The murderer gets up at dawn to kill the poor and needy, and when night falls he becomes a thief.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 The adulterer waits for dusk, saying to himself, ‘No one will see me now,’ and he covers his face.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 Thieves break into houses during the night and they sleep during the day. They don't even know what the light is like!
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 Total darkness is like light to them, for they are familiar with the night.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Like bubbles on the surface of a river they are quickly carried away. The land they own is cursed by God. They don't enter their own vineyards.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
19 Just as heat and drought dry up snowmelt, so Sheol takes away those who have sinned. (Sheol h7585)
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Even their mothers forget them, maggots feast on them, they are no longer remembered, and their wickedness becomes like a tree that is broken into pieces.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 They mistreat childless women and are mean to widows.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 God prolongs the life of the wicked by his power; but when they arise, they have no assurance of life.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 He supports them and gives them security, but he is always watching what they're doing.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Though they may be illustrious for a while, soon they are gone. They are brought down like all others, cut off like the heads of grain.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 If this isn't so, who can prove I'm a liar and there's nothing to what I say?”
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
