Job 21
1 Job replied,
А Йов відповів та й сказав:
2 “Please listen carefully to what I say—that would be one comfort you could give me.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Bear with me; let me speak. After I've spoken you can resume mocking me.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Am I complaining against people? Of course not. Why shouldn't I be impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Just take a look at me. Aren't you appalled? Cover your mouth with your hand in shock!
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Every time I think of what's happened to me I am horrified and I shake all over with fear.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Why do the wicked continue to live, to grow old and increasingly powerful?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Their children are with them; they watch their grandchildren grow up.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 They live in their homes in safety—they are not afraid. God does not use his rod to beat them.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Their bulls always breed successfully; their cows give birth to calves and do not miscarry.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They send out their little ones like lambs to play; their children dance around.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 They sing accompanied by the tambourine and lyre; they celebrate with the music of the flute.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Yet they tell God, ‘Get lost! We don't want anything to do with you.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Who does the Almighty think he is for us to serve him as slaves? What benefit is there for us if we pray to him?’
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Such people believe they make their own fortune, but I don't accept their way of thinking.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 How often is the lamp of the wicked snuffed out? How often does disaster come upon them? How often does God punish the wicked in his anger?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Are they blown along like straw in the wind? Does a tornado come in and carry them away?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Some say, ‘God saves up people's punishment for their children.’ But I say, ‘God should punish those people themselves so that they can learn from it.’
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Let them see their destruction themselves, and drink deeply from God's anger.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For they don't care what happens to their families once they're dead.
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Can anyone teach God anything he doesn't already know, since he is the one who judges even heavenly beings?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 One person dies in good health, totally comfortable and secure.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Their body is fat from eating well; their bones still strong.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Another dies after a miserable life without every experiencing happiness.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Yet they are both buried in the same dust; they are treated alike in death, eaten by maggots.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Look, I know what you're thinking, and your schemes to do me wrong.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 You may ask me, ‘Where is the home of the great man? Where is the place where the wicked live?’
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Haven't you asked people who travel? Don't you pay attention to what they tell you?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Wicked people are spared in times of disaster; they are rescued from the day of judgment.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Who confronts them with their actions? Who pays them back for what they have done?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 When they eventually die and are carried to the graveyard, their tomb is guarded. The earth of the grave softly covers them.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Everyone attends their funeral service; a huge procession of people comes to pay their last respects.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Why do you try to comfort me with worthless nonsense? Your answers are just a pack of lies!”
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
