Job 10
1 I hate my life! Let me speak freely about my complaints—I can't keep my bitterness to myself.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 I will tell God, “Don't just condemn me—tell me what you have against me.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Do you enjoy accusing me? Why do you reject me, someone you made with your own hands, and yet smile on the scheming of the wicked?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Do you have human eyes? Do you see like human beings do?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Is your life as short as mortal beings? Are your years as brief as those of humanity,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 that you have to examine my wrongs and investigate my sins?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Even though you know I'm not guilty, no one can save me from you.
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 You made me and shaped me with your own hands, and yet you destroy me.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Remember that you shaped me like a piece of clay—are you now going to turn me back into dust?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 You poured me out like milk, you curdled me like cheese.
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 You clothed me with skin and flesh; you wove my body together with bones and muscles.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 You granted me life and showed me your kindness; you have taken great care of me.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 But you kept these things hidden in your heart. I know your purpose was
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 to watch me, and if I sinned, then you would not forgive my wrongs.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 If I'm guilty I'm in trouble, if I'm innocent I can't hold my head high because I'm totally disgraced as I look at my sufferings.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 If I do hold my head high you hunt me down like a lion, showing how powerful you are in hurting me.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 You repeat your arguments against me, you pour out more and more of your anger against me, you send fresh armies against me.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 So why did you allow me to be born? I wish that I had died, and nobody had ever seen me!
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 It would have been better if I had never existed, taken straight from the womb to the grave.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 I only have a few days left, so why don't you leave me alone so I can have a little peace
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 before I go to where I shall never return from, the land of darkness and the shadow of death—
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 the land of total darkness where death's shadow lies, a place of chaos where light itself is darkness.”
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
