< Hebrews 6 >

1 So let's not get stuck on the basic teachings about Christ, but let's progress to a more mature understanding. We don't need to go over again the ideas of repenting from what we used to do, about trusting in God—
Тому залишімо початок вчення Христового й прямуймо до досконалості, не закладаючи знову основ для покаяння у вчинках, [що ведуть до] смерті, віри в Бога,
2 or teachings about baptism, the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment. (aiōnios g166)
вчення про ритуальні обмивання, покладання рук, воскресіння мертвих та вічний суд. (aiōnios g166)
3 So let's get on with it, as God gives us the opportunity!
Так і зробимо, якщо Бог дозволить.
4 It's impossible for those who once understood and experienced God's heavenly gift—who shared in receiving the Holy Spirit,
Бо неможливо тих, хто колись був просвітлений, хто скуштував небесного дару й став учасником Святого Духа,
5 who had known God's good word and the power of the coming age— (aiōn g165)
хто скуштував доброти Божого Слова та сили майбутнього віку (aiōn g165)
6 and then completely abandon God, for them to be brought back to repentance once more. They themselves have crucified the Son of God all over again and publicly humiliated him.
і хто відпав, знову повернути до покаяння. Адже вони самі наново розпинають Сина Божого й публічно зневажають Його.
7 Land that has been watered by rain, and produces crops for those who farm it, has God's blessing.
Бо Земля, яка п’є дощ, що часто зрошує її, і яка приносить врожай, корисний для того, хто його вирощує, отримує Боже благословення.
8 But land that only produces weeds and thorns is worthless, and is about to be condemned. In the end all that can be done is to burn it.
А земля, яка приносить терни та будяки, ні для чого не придатна та близька до прокляття, а її кінець – спалення.
9 But dear friends, we believe better of you and your salvation, even if we talk like this!
Улюблені, хоча й говоримо так, ми впевнені, що у вашому випадку [справи] кращі і ви є спасенними.
10 God wouldn't be so unjust as to forget what you've done and the love you've shown for him by the care you've shown for fellow-believers—something you're still doing.
Адже Бог не є несправедливий; Він не забуде вашої праці та любові, яку ви проявили та продовжуєте проявляти в ім’я Його, служачи святим.
11 We want each of you to show the same kind of commitment, confident in God's hope until it's fulfilled.
Ми бажаємо, щоб кожен із вас до кінця виявляв старанність та повноту надії,
12 Don't be spiritually lazy, but follow the example of those who through trusting in God and patience inherit what God has promised.
щоб ви не розлінились, а наслідували тих, хто завдяки вірі та терпінню успадковує обітниці.
13 When God gave his promise to Abraham he could swear by no one greater so he took an oath on himself,
Коли Бог давав обітницю Авраамові, то поклявся Самим Собою, бо не мав когось більшого.
14 saying, “I will definitely bless you, and multiply your descendants.”
Він сказав: «Я неодмінно рясно благословлю тебе й дуже розмножу твоїх [нащадків]».
15 And so, after patiently waiting, Abraham received the promise.
І ось, терпляче чекаючи, [Авраам] отримав обіцяне.
16 People swear on things that are greater than they are, and when they have some dispute the oath is taken as the final word on the matter.
Люди клянуться кимось більшим, ніж вони, і клятва підтверджує сказане та припиняє всяку суперечку.
17 That's why God wanted to demonstrate more clearly to those who would inherit the promise that he would never ever change his mind.
Тому й Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Свого наміру, підтвердив це клятвою,
18 So by these two actions that can't be changed, and since it's impossible for God to lie, we can have total confidence, having run for safety to take hold of the hope God presented to us.
щоб дві незмінні речі, у яких Бог не може говорити неправду, стали для нас – тих, що знайшли в Ньому захист та вхопилися за надію, яка була перед нами, – непохитною втіхою.
19 This hope is our spiritual anchor—it's both certain and reliable, and it takes us past the curtain to the presence of God.
Ця надія – немов якір для душі, тверда й непорушна. Вона входить усередину, за завісу,
20 That's where Jesus went in on our behalf, because he had become a high priest according to the order of Melchizedek. (aiōn g165)
куди заради нас увійшов наш Попередник, Ісус, ставши назавжди Первосвященником за чином Мельхіседека. (aiōn g165)

< Hebrews 6 >