Hebrews 3
1 So, my brothers and sisters who live for God and who share in this heavenly calling, we need to think carefully about Jesus—the one we say is sent by God, and is the High Priest.
Тому, святі брати, учасники небесного покликання, дивіться на Апостола та Первосвященника нашого свідчення – Ісуса.
2 He was faithful to God in the work he was chosen to do, just like Moses was faithful to God in God's house.
Він був вірний Тому, Хто призначив Його, як і Мойсей був вірний в усьому [Божому] домі.
3 But Jesus deserves much greater glory than Moses, in the same way that the builder of a house deserves more credit than the house.
Але [Ісус] гідний більшої шани, ніж Мойсей, як і будівельник має більшу честь, ніж сам дім.
4 Every house has its builder; God is the builder of everything.
Бо всякий дім хтось збудував, а Той, Хто збудував усе, – Бог.
5 As a servant, Moses was faithful in God's house. He provided evidence of what would be announced later.
Мойсей був вірним слугою в усьому домі [Божому], щоб свідчити про те, що буде сказано в майбутньому.
6 But Christ is a son, in charge of God's house. And we are God's house as long as we hold on with confidence to the hope we boast we believe in.
А Христос – [вірний] Син над домом [Божим]. І Його дім – ми, якщо будемо й далі непохитно триматися сміливості та надії, якою ми пишаємося.
7 This is why the Holy Spirit says, “If you hear what God is saying to you today,
Отже, як каже Святий Дух: «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
8 don't have a hard-hearted attitude like the time you rebelled against him, when you tested him in the wilderness.
не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання, у день випробування в пустелі,
9 Your fathers put me through it, trying my patience, and they saw the evidence I gave them for forty years.
де Мене спокушали ваші батьки, випробовуючи Мене, хоча й бачили Мої діла
10 That generation made me angry and so I said, ‘They're always mistaken in what they think, and they don't know me or what I'm doing.’
сорок років. Тоді Я обурився на цей рід і сказав: „Вони завжди блукають своїм серцем, не знають шляхів Моїх.
11 So in my frustration I vowed, ‘They shall not enter my rest.’”
Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!“».
12 Brothers and sisters, make sure that none of you has an evil mindset that's given up trusting in the God of life.
Стережіться, брати, щоб ні в кого з вас не було лукавого та невірного серця, що призведе до відвернення від живого Бога.
13 Encourage each other every day while you still have “today,” so that none of you will be deceived by sin and become hard-hearted.
Але підбадьорюйте одне одного щодня, доки це «сьогодні» ще триває, щоб ніхто з вас не зачерствів через оману гріха.
14 For we are partners with Christ as long as we hold on to our confidence in God from beginning to end.
Адже ми стали учасниками Христа, якщо лише твердо збережемо до кінця [нашу] первісну надію.
15 As Scripture says, “If you hear what God is saying to you today, don't have a hard-hearted attitude like the time you rebelled against him.”
Як сказано: «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання».
16 Who was it that rebelled against God, even though they heard what he said? Wasn't it all those who were led out of Egypt by Moses?
Бо ким були ті, що, почувши [голос Божий], збунтувалися? Чи не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
17 Who was God upset with for forty years? Wasn't it those who sinned, those who were buried in the desert?
А на кого Він гнівався сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, чиї тіла загинули в пустелі?
18 Who was God speaking of when he vowed they should not enter into his rest? Wasn't it those who disobeyed him?
І кому [Бог] поклявся, що не ввійдуть до Його спокою, як не тим, хто не послухався?
19 So we see that they were not able to enter because they didn't trust him.
Тож, як бачимо, вони не змогли увійти через невіру.
