Romans 10
1 Brethren, the will of my heart, indeed, and my prayer to God, is for them unto salvation.
Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасі́ння.
2 For I bear them witness, that they have a zeal of God, but not according to knowledge.
Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом.
3 For they, not knowing the justice of God, and seeking to establish their own, have not submitted themselves to the justice of God.
Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
4 For the end of the law is Christ, unto justice to every one that believeth.
Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.
5 For Moses wrote, that the justice which is of the law, the man that shall do it, shall live by it.
Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.
6 But the justice which is of faith, speaketh thus: Say not in thy heart, Who shall ascend into heaven? that is, to bring Christ down;
А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“цебто зве́сти додолу Христа,
7 Or who shall descend into the deep? that is, to bring up Christ again from the dead. (Abyssos g12)
або: „Хто зі́йде в безодню?“цебто ви́вести з мертвих Христа. (Abyssos g12)
8 But what saith the scripture? The word is nigh thee, even in thy mouth, and in thy heart. This is the word of faith, which we preach.
Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.
9 For if thou confess with thy mouth the Lord Jesus, and believe in thy heart that God hath raised him up from the dead, thou shalt be saved.
Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 For, with the heart, we believe unto justice; but, with the mouth, confession is made unto salvation.
бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння.
11 For the scripture saith: Whosoever believeth in him, shall not be confounded.
Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.
12 For there is no distinction of the Jew and the Greek: for the same is Lord over all, rich unto all that call upon him.
Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
13 For whosoever shall call upon the name of the Lord, shall be saved.
Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.
14 How then shall they call on him, in whom they have not believed? Or how shall they believe him, of whom they have not heard? And how shall they hear, without a preacher?
Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
15 And how shall they preach unless they be sent, as it is written: How beautiful are the feet of them that preach the gospel of peace, of them that bring glad tidings of good things!
І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра́“.
16 But all do not obey the gospel. For Isaias saith: Lord, who hath believed our report?
Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“
17 Faith then cometh by hearing; and hearing by the word of Christ.
Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.
18 But I say: Have they not heard? Yes, verily, their sound hath gone forth into all the earth, and their words unto the ends of the whole world.
Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“
19 But I say: Hath not Israel known? First, Moses saith: I will provoke you to jealousy by that which is not a nation; by a foolish nation I will anger you.
Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“.
20 But Isaias is bold, and saith: I was found by them that did not seek me: I appeared openly to them that asked not after me.
А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“
21 But to Israel he saith: All the day long have I spread my hands to a people that believeth not, and contradicteth me.
А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“
