Revelation 5
1 And I saw in the right hand of him that sat on the throne, a book written within and without, sealed with seven seals.
Я побачив у правій руці Того, Хто сидів на престолі, сувій, списаний з обох боків і запечатаний сімома печатками.
2 And I saw a strong angel, proclaiming with a loud voice: Who is worthy to open the book, and to loose the seals thereof?
І я побачив могутнього ангела, який гучним голосом проголошував: «Хто достойний зняти печатки та розгорнути сувій?»
3 And no man was able, neither in heaven, nor on earth, nor under the earth, to open the book, nor to look on it.
Але ніхто ні на небі, ні на землі, ні під землею не міг розгорнути сувою або подивитись у нього.
4 And I wept much, because no man was found worthy to open the book, nor to see it.
Я гірко плакав, бо не було знайдено нікого, хто був би гідний розгорнути сувій або подивитись у нього.
5 And one of the ancients said to me: Weep not; behold the lion of the tribe of Juda, the root of David, hath prevailed to open the book, and to loose the seven seals thereof.
Тоді один зі старців сказав мені: «Не плач! Ось Лев із племені Юди, Корінь Давида, переміг і [може] розгорнути сувій та сім його печаток».
6 And I saw: and behold in the midst of the throne and of the four living creatures, and in the midst of the ancients, a Lamb standing as it were slain, having seven horns and seven eyes: which are the seven Spirits of God, sent forth into all the earth.
Тоді я побачив, що в центрі престолу серед чотирьох живих істот та старців стояв Агнець, ніби заколений. У Агнця було сім рогів і сім очей, якими є сім духів Божих, розісланих по всій землі.
7 And he came and took the book out of the right hand of him that sat on the throne.
Він пішов і взяв [сувій] з правиці Того, Хто сидів на престолі.
8 And when he had opened the book, the four living creatures, and the four and twenty ancients fell down before the Lamb, having every one of them harps, and golden vials full of odours, which are the prayers of saints:
І коли Він взяв сувій, чотири живі істоти та двадцять чотири старці впали ниць перед Агнцем. У кожного з них у руках були арфи й золоті чаші, повні пахощів, які є молитвами святих.
9 And they sung a new canticle, saying: Thou art worthy, O Lord, to take the book, and to open the seals thereof; because thou wast slain, and hast redeemed us to God, in thy blood, out of every tribe, and tongue, and people, and nation.
І вони заспівали нову пісню, кажучи: «Гідний Ти взяти сувій і відкрити його печатки, тому що Ти був заколотий і Своєю кров’ю Ти відкупив [людей] для Бога: з усякого племені та мови, з [усякого] народу та нації.
10 And hast made us to our God a kingdom and priests, and we shall reign on the earth.
Ти зробив їх Царством і священниками для нашого Бога, і вони царюватимуть на землі».
11 And I beheld, and I heard the voice of many angels round about the throne, and the living creatures, and the ancients; and the number of them was thousands of thousands,
Потім я подивився й почув голос багатьох ангелів, які оточили престол, живих істот і старців. А число їх – десятки тисяч по десять тисяч і тисячі тисяч.
12 Saying with a loud voice: The Lamb that was slain is worthy to receive power, and divinity, and wisdom, and strength, and honour, and glory, and benediction.
Гучним голосом вони говорили: «Достойний Агнець, Який був заколотий, отримати владу, багатство, мудрість, силу, честь, славу й благословення».
13 And every creature, which is in heaven, and on the earth, and under the earth, and such as are in the sea, and all that are in them: I heard all saying: To him that sitteth on the throne, and to the Lamb, benediction, and honour, and glory, and power, for ever and ever. (aiōn g165)
Тоді я чув, як усі творіння на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, говорять: «Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, честь, слава і сила (aiōn g165)
14 And the four living creatures said: Amen. And the four and twenty ancients fell down on their faces, and adored him that liveth for ever and ever.
Чотири живі істоти казали: «Амінь», а старці впали ниць і поклонилися.
