Psalms 9
1 Unto the end, for the hidden things of the Son. A psalm for David. I will give praise to thee, O Lord, with my whole heart: I will relate all thy wonders.
Керівнику хору. На мотив «Смерть сина». Псалом Давидів. Славитиму [Тебе], Господи, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої.
2 I will be glad and rejoice in thee: I will sing to thy name, O thou most high.
Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній!
3 When my enemy shall be turned back: they shall be weakened and perish before thy face.
Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм.
4 For thou hast maintained my judgment and my cause: thou hast sat on the throne, who judgest justice.
Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму [проти них]; Ти сів на престолі, судив по правді.
5 Thou hast rebuked the Gentiles, and the wicked one hath perished: thou hast blotted out their name for ever and ever.
Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки [із пам’яті].
6 The swords of the enemy have failed unto the end: and their cities thou hast destroyed. Their memory hath perished with a noise.
Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, [Господи], навіть пам’ять про них згинула.
7 But the Lord remaineth for ever. He hath prepared his throne in judgment:
А Господь перебуватиме вічно, Він встановив для [праведного] суду престол Свій.
8 And he shall judge the world in equity, he shall judge the people in justice.
Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо.
9 And the Lord is become a refuge for the poor: a helper in due time in tribulation.
І буде Господь сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи.
10 And let them trust in thee who know thy name: for thou hast not forsaken them that seek thee, O Lord.
Надію покладатимуть на Тебе [всі], хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, Господи.
11 Sing ye to the Lord, who dwelleth in Sion: declare his ways among the Gentiles:
Співайте Господеві, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення.
12 For requiring their blood he hath remembered the: he hath not forgotten the cry of the poor.
Бо Він вимагає [розплати] за кров [невинних], пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених.
13 Have mercy on me, O Lord: see my humiliation which I suffer from my enemies.
Змилуйся наді мною, Господи, поглянь, [як] гнітять мене мої ненависники, підніми мене, [віддали] від воріт смерті,
14 Thou that liftest me up from the gates of death, that I may declare all thy praises in the gates of the daughter of Sion.
щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону, радіючи порятунку Твоєму.
15 I will rejoice in thy salvation: the Gentiles have stuck fast in the destruction which they have prepared. Their foot hath been taken in the very snare which they hid.
Народи попадали в яму, яку [самі ж і] викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили.
16 The Lord shall be known when he executeth judgments: the sinner hath been caught in the works of his own hands.
Виявив Себе Господь, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон. (Села)
Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають. (Sheol h7585)
18 For the poor man shall not be forgotten to the end: the patience of the poor shall not perish for ever.
Але вбогий не назавжди буде забутий, [і] надія пригнічених не зникне навіки.
19 Arise, O Lord, let not man be strengthened: let the Gentiles be judged in thy sight.
Повстань, Господи! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм!
20 Appoint, O Lord, a lawgiver over them: that the Gentiles may know themselves to be but men.
Наведи жах на них, Господи, нехай пізнають народи, що вони – лише [смертні] люди. (Села)
