Psalms 74
1 Understanding for Asaph. O God, why hast thou cast us off unto the end: why is thy wrath enkindled against the sheep of thy pasture?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Remember thy congregation, which thou hast possessed from the beginning. The sceptre of thy inheritance which thou hast redeemed: mount Sion in which thou hast dwelt.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Lift up thy hands against their pride unto the end; see what things the enemy hath done wickedly in the sanctuary.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 And they that hate thee have made their boasts, in the midst of thy solemnity. They have set up their ensigns for signs,
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 And they knew not both in the going out and on the highest top. As with axes in a wood of trees,
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 They have cut down at once the gates thereof, with axe and hatchet they have brought it down.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 They have set fire to thy sanctuary: they have defiled the dwelling place of thy name on the earth.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 They said in their heart, the whole kindred of them together: Let us abolish all the festival days of God from the land.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Our signs we have not seen, there is now no prophet: and he will know us no more.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 How long, O God, shall the enemy reproach: is the adversary to provoke thy name for ever?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Why dost thou turn away thy hand: and thy right hand out of the midst of thy bosom for ever?
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 But God is our king before ages: he hath wrought salvation in the midst of the earth.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Thou by thy strength didst make the sea firm: thou didst crush the heads of the dragons in the waters.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Thou hast broken the heads of the dragon: thou hast given him to be meat for the people of the Ethiopians.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Thou hast broken up the fountains and the torrents: thou hast dried up the Ethan rivers.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Thine is the day, and thine is the night: thou hast made the morning light and the sun.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Thou hast made all the borders of the earth: the summer and the spring were formed by thee.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Remember this, the enemy hath reproached the Lord: and a foolish people hath provoked thy name.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Deliver not up to beasts the souls that confess to thee: and forget not to the end the souls of thy poor.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Have regard to thy covenant: for they that are the obscure of the earth have been filled with dwellings of iniquity.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Let not the humble be turned away with confusion: the poor and needy shall praise thy name.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Arise, O God, judge thy own cause: remember thy reproaches with which the foolish man hath reproached thee all the day.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Forget not the voices of thy enemies: the pride of them that hate thee ascendeth continually.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
