Psalms 35
1 For David himself. Judge thou, O Lord, them that wrong me: overthrow them that fight against me.
Давидів.
2 Take hold of arms and shield: and rise up to help me.
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Bring out the sword, and shut up the way against them that persecute me: say to my soul: I am thy salvation.
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Let them be confounded and ashamed that seek after my soul. Let them be turned back and be confounded that devise against me.
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Let them become as dust before the wind: and let the angel of the Lord straiten them.
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 Let their way become dark and slippery; and let the angel of the Lord pursue them.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 For without cause they have hidden their net for me unto destruction: without cause they have upbraided my soul.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Let the snare which he knoweth not come upon him: and let the net which he hath hidden catch him: and let the net which he hath hidden catch him: and into that very snare let them fall.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 But my soul shall rejoice in the Lord; and shall be delighted in his salvation.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 All my bones shall say: Lord, who is like to thee? Who deliverest the poor from the hand of them that are stronger than he; the needy and the poor from them that strip him.
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Unjust witnesses rising up have asked me things I knew not.
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 They repaid me evil for good: to the depriving me of my soul.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 But as for me, when they were troublesome to me, I was clothed with haircloth. I humbled my soul with fasting; and my prayer shall be turned into my bosom.
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 As a neighbour and as an own brother, so did I please: as one mourning and sorrowful so was I humbled.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 But they rejoiced against me, and came together: scourges were gathered together upon me, and I knew not.
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 They were separated, and repented not: they tempted me, they scoffed at me with scorn: they gnashed upon me with their teeth.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Lord, when wilt thou look upon me? rescue thou soul from their malice: my only one from the lions.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 I will give thanks to thee in a great church; I will praise thee in a strong people.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Let not them that are my enemies wrongfully rejoice over me: who have hated me without cause, and wink with the eyes.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 For they spoke indeed peaceably to me; and speaking in the anger of the earth they devised guile.
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 And they opened their mouth wide against me; they said: Well done, well done, our eyes have seen it.
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Thou hast seen, O Lord, be not thou silent: O Lord, depart not from me.
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Arise, and be attentive to my judgment: to my cause, my God, and my Lord.
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Judge me, O Lord my God according to thy justice, and let them not rejoice over me.
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Let them not say in their hearts: It is well, it is well, to our mind: neither let them say: We have swallowed him up.
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Let them blush: and be ashamed together, who rejoice at my evils. Let them be clothed with confusion and shame, who speak great things against me.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Let them rejoice and be glad, who are well pleased with my justice, and let them say always: The Lord be magnified, who delights in the peace of his servant.
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 Any my tongue shall meditate thy justice, thy praise all the day long.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
