Psalms 144
1 Blessed be the Lord my God, who teacheth my hands to fight, and my fingers to war.
Давидів.
2 My mercy, and my refuge: my support, and my deliverer: My protector, and I have hoped in him: who subdueth my people under me.
Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
3 Lord, what is man, that thou art made known to him? or the son of man, that thou makest account of him?
Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 Man is like to vanity: his days pass away like a shadow.
Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
5 Lord, bow down thy heavens and descend: touch the mountains and they shall smoke.
Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Send forth lightning, and thou shalt scatter them: shoot out thy arrows, and thou shalt trouble them.
Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
7 Put forth thy hand from on high, take me out, and deliver me from many waters: from the hand of strange children:
Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
8 Whose mouth hath spoken vanity: and their right hand is the right hand of iniquity.
що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 To thee, O God, I will sing a new canticle: on the psaltery and an instrument of ten strings I will sing praises to thee.
Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 Who givest salvation to kings: who hast redeemed thy servant David from the malicious sword:
що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
11 Deliver me, And rescue me out of the hand of strange children; whose mouth hath spoken vanity: and their right hand is the right hand of iniquity:
Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 Whose sons are as new plants in their youth: Their daughters decked out, adorned round about after the similitude of a temple:
щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
13 Their storehouses full, flowing out of this into that. Their sheep fruitful in young, abounding in their goings forth:
Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
14 Their oxen fat. There is no breach of wall, nor passage, nor crying out in their streets.
Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 They have called the people happy, that hath these things: but happy is that people whose God is the Lord.
Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
